УХВАЛА

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016)

адміністративне провадження № К/9901/16153/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №330/2181/16-а (2-а/330/36/2016)

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про визнання незаконною відмову в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Добродняк І. Ю., Бишевської Н.

А., Семененка Я. В.) від 24 лютого 2017 року, встановив:

I. ПРОЦЕДУРА

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області, в якому, з урахування уточнення позовних вимог, просила:

- визнати незаконною відмову в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства згідно ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- довести до відповідача, що Закон України "Про пенсійне забезпечення" має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1;

- визнати незаконною вимогу відповідача надати документи, підтверджуючі визнання її дитини інвалідом з дитинства до досягнення ним 6-річного віку;

- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком як матері інваліда з дитинства згідно ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18 листопада 2016 року, тобто з моменту її звернення до відповідача за призначенням пенсії.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено необхідності при зверненні за призначенням пільгової пенсії як матері інваліда з дитинства подання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Крім того, з посиланням на ст. 22, 46 Конституції України зазначала, що Закон України "Про пенсійне забезпечення" має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопадам 2005 року № 22-1.

3. Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково; визнано незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства згідно ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства згідно ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08 листопада 2016 року; в іншій частині позову відмовлено.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області; постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року скасовано; прийнято нову постанову; в задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року та залишити постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року без змін.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7.05 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення від Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому відповідач зазначає, що у зв'язку з відсутністю у позивача довідки про визнання її сина дитиною - інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку, в Управління немає законних підстав для призначення дострокової пенсії за віком, як матері дитини - інваліда з дитинства. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року залишити без змін.

8. Вищим адміністративним судом справу до розгляду призначено не було.

9.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10.05 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року у справі № 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач - ОСОБА_2 має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 31 серпня 1998 року, тобто у віці 12 років, визнаний в установленому порядку інвалідом з дитинства з діагнозом вальгусна деформація правого колінного суглоба, що підтверджується довідкою МСЕК АД № 073408 з акта огляду в МСЕК від 21 січня 2008 року, медичними висновками закладів охорони здоров'я від 31 серпня 1998 року № 35 та від 27 серпня 2000 року № 20, посвідченням одержувача допомоги (соціальної пенсії) серії АВ від 16 січня 2004 року № 106422.

13.08 листопада 2016 року позивач, досягнувши 50-річного віку, маючи стаж понад 15 років, звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області з заявою про дострокове призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі-Закон № 1058-ІV).

14. Листом від 16 листопада 2016 року № 32/Д-05 відповідач відмовив ОСОБА_2 у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю довідки лікарсько-консультаційної комісії про визнання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку.

15. За таких обставин позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернулась до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що діючим законодавством не встановлене право на призначення дострокової пенсії тільки матерям, дітям яких інвалідність встановлена до досягнення ними шестирічного віку, тому управління Пенсійного фонду України необґрунтовано відмовило позивачу у призначенні такого виду пенсії. Позивачем було надано довідки, які підтверджували факт інвалідності сина з дитинства, вона має не менше 15 років страхового стажу та досягла 50-річного віку, відповідно набула права на призначення пенсії за віком.

17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції виходив з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин:

17.1. Згідно ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі-Закон № 1788-ХІІ) жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

17.2. Пунктом 3 розділу ХV Прикінцевих положень ~law24~ передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ~law25~, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

17.3. Аналізуючи зміст вищенаведених законодавчих норм суд першої інстанції зазначив, що ~law26~одавчими нормами не встановлене право на призначення дострокової пенсії тільки матерям, дітям яких інвалідність встановлена до досягнення ними шестирічного віку.

17.4. Відповідно до п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною інвалідом засвідчується випискою з акта огляду МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною інвалідом до досягнення шестирічного віку.

18. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про доведення відповідачу про те, що Закон України має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови правління Пенсійного фонду, суд першої інстанції зазначив, що такий спосіб захисту порушених прав не передбачений діючим законодавством. Вказане також стосується і вимоги щодо визнання незаконною вимоги відповідача надати документи відповідно до п. 2.18 Порядку, подання та оформлення документів для призначення пенсій, оскільки відповідач у своїй роботі керувався чинним підзаконним актом та не має повноважень щодо визначення ступеню його юридичної сили.

19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із правомірності рішення відповідача та відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з тим, що син позивача визнаний інвалідом з дитинства після досягнення шестирічного віку, а позивачем не надано висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

20. В своїй оцінці, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ~law29~, п. 2.18 Порядку, абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень ~law30~, дійшов висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір'ю до цього віку.

21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14 та від 02 грудня 2014 року у справі № 21-534а14 та з урахуванням ч. 2 ст. 244-2 КАС України враховані судом при винесенні рішення у справі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року та наводить відповідні доводи:

- для призначення пенсії позивачем були подані всі необхідні документи до Управління Пенсійного фонду в Якимівському районі Запорізької області. Надання висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку не є обов'язковим;

- Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" фактично визначено такі поняття, як інваліди з дитинства та діти-інваліди до 18 років, які мають право на державну соціальну допомогу та пенсію, а особи, що за ними доглядають, мають право на грошову надбавку;

- з тлумачення апеляційним судом законодавчих норм вбачається, що матері інвалідів з дитинства, яким встановлена інвалідність до 16 років та яким є її син, не мають права на призначення пільгової пенсії, що порушує відповідно до ст. 46 Конституції України її конституційні права на соціальний захист, передбачений законом;

- в законодавчих нормах ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при призначенні пільгової пенсії не вбачається обов'язкова наявність документів про наявність у інваліда з дитинства до 16 років медичних показань для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Тобто Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить вимоги про те, що обов'язковою умовою для призначення дострокової пенсії матері дитини-інваліда є той факт, що інвалідність настала до шестирічного віку;

- постанова Правління ПФУ віл 25 листопада 2005 року № 22-1 є підзаконним нормативним актом, тому застосуванню підлягають норми Закону, який не містить обов'язкової умови про те, що інвалідність дитини повинна настати до досягнення нею шестирічного віку;

- суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, який приймає рішення виходячи з узагальнення тим самих норм матеріального права у подібних правовідносинах по окремим адміністративним справам, обставини яких можуть бути різними.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Колегія суддів, вивчивши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

24. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зміст цієї статті, серед інших, розкриває поняття "соціальна" держава, застосоване у ст. 3 Конституції України.

25. У спірних правовідносинах, що склалися між позивачем і відповідачем предметом спору є відмова в призначенні пенсії за віком позивачу як матері інваліда з дитинства згідно ~law35~

26. Згідно ~law36~ жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

27. Зі змісту цієї статті можна зробити висновок, що право на отримання пенсії матерів інвалідів з дитинства обмежується кількома умовами:

- виховання дитини інваліда або інваліда з дитинства до восьмирічного віку, якнайменше;

- досягнення жінкою, яка виховувала дитину інваліда або інваліда з дитинства 50-річного віку;

- наявність страхового стажу роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дитиною (дітьми).

До поняття інвалідів з дитинства включено також дітей-інвалідів віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

28. Згідно абз. 5 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 10 листопада 2016 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Отже, одну з необхідних умов для набуття права на дострокову пенсію матерів інвалідів з дитинства у цій нормі пом'якшено, а саме - виховання дитини інваліда або інваліда з дитинства до шестирічного віку, якнайменше.

Наявна колізія між цими нормами, яка існує і на теперішній час у чинній редакції законів, відповідні положення яких порівнюються. Відповідно, застосуванню підлягає більш м'яка норма, а саме умова виховання дитини інваліда або інваліда з дитинства до шестирічного віку, якнайменше.

29. Між тим, існує термінологічна невизначеність поняття "інвалід з дитинства" у законодавстві України. Цього поняття не містить ані Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі-Закон № 875-XII), ані Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16 листопада 2000 року № 2109-III (далі-Закон № 2109-III).

Відповідно до ст. 6 Сімейного Кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Тож, визначення цієї категорії інвалідів все ж можна зробити, виходячи з логічного тлумачення норм законів № 875-XII та № 2109-III, а також законодавчо закріпленого поняття "дитина". Отже, інвалід з дитинства - це статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років.

30. Очевидно, що ані ~law41~, ані абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачають такої обов'язкової умови для виникнення права на дострокову пенсію у матері (з приводу призначення якої позивач у цій справі звернулася до органу Пенсійного фонду) як встановлення дитині інвалідності до досягнення нею шестирічного віку.

31. Проте, відповідач, вирішуючи питання про призначення позивачу дострокової пенсії відмовив саме з цих підстав, помилково посилаючись на п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

32. Згідно п. 2.18. зазначеного Порядку, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

33. Згідно матеріалів справи син позивача - ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року та згідно медичного висновку лікарської комісії (форми № 080-У, затвердженої 01 жовтня 1980 року) від 31 серпня 1998 року було його було визнано "інвалідом з дитинства до 16 років" у віці 12 років. Позивач досягла 50-річного віку, у неї наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії згідно абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

34. Слід зазначити, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Натомість зазначений Порядок вимагає, у разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надати відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

35. У цій справі дитина визнана інвалідом з дитинства у віці 12 років (тобто до досягнення 18 років) відповідно до форми медичного висновку лікарської комісії радянського зразка від 31 серпня 1998 року № 35 /а. с. 8/.

36. Дослідивши характер спірних правовідносин та їх відповідне правове регулювання, колегія суддів доходить висновку, що абз. 5 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить, в якості обов'язкової умови для призначення дострокової пенсії за віком, встановлення дитині інвалідності до досягнення 6-річного віку, а лише умову виховання дитини до цього віку.

37. Враховуючи зміст норм, які застосовували суди попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова відповідача у призначенні пільгової пенсії позивачу є протиправною.

38. Протилежний підхід до вирішення цієї категорії спорів можна знайти у висновках Верховного Суду України, на які посилався суд апеляційної інстанції при вирішенні справи, застосований у постановах від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14 та від 02 грудня 2014 року у справі № 21-534а14, в яких наголошується на тому, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

39. Вважаємо за необхідне відійти від вказаної позиції Верховного Суду України та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання про відступ від висновку Верховного Суду України про те, що жінки, які мають дітей інвалідів з дитинства, мають право на призначення пенсії за віком відповідно до абз.5 п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без надання висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

40. Відповідно до п. 8 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Керуючись ст. 248, п. 8 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Справу № 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про визнання незаконною відмову в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб