ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за заявою ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року,

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 6 червня 2002 року йому на праві власності належить 72/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Інші 28/100 частин цього будинку належать на праві власності ОСОБА_9 Будинок розташований на земельній ділянці загальним розміром 2162 кв. м. У належній позивачу частині будинку проживає також його донька ОСОБА_10 з двома малолітніми дітьми.

Посилаючись на те, що відповідач не дозволяє його доньці вивозити коляску на подвір'я, вважаючи його своїм, чим створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою, позивач просив установити між ним та відповідачем порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до їх часток у праві власності на будинок.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 13 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 8 квітня 2015 року, позов ОСОБА_8 задоволено частково. Визначено порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 за першим варіантом висновку земельно-технічної експертизи. ОСОБА_8 виділяється в користування площа земельної ділянки 0,1809 га, ділянка № 3 і ділянка № 4 (спільне користування), тобто: 0,1738 га і 0,0071 га, загалом 0,1809 га з урахуванням площі під будівлями. Ділянка № 3 - 0, 1738 га - лінія поділу ділянки проходить по точках: 6-7-8-9-27-26-25-24-23-28-29-30-31-32-37-36-35-41-42-21-1-2-3-4-5-6,тобто 0,1738 га зі сторонами 24, 74 м -23, 67 м - 8,56 м - 2,04 м - по стіні будівлі - (27-26-25) -1,70 м - 8,97 м - 1,20 м - 5,06 м - 0,95 м - 1,89 м - 6,52 м - по стіні будівлі - ( 32 - 37) - 1,00 м - 2,83 м - 3,50 м - 22, 62 м - 8,90 м - 2,51 м - 16,43 м - 3,41 м - 6,06 м - 0,12 м - 13,60 м - 12,94 м. ОСОБА_9 виділяється у користування площа земельної ділянки 0,0703 га ділянки №№ 1, 2, 4 (спільне користування), тобто 0,0269 га, 0,0363 га та 0,0071 га з урахуванням площі під будівлями. Ділянка № 1 - 0,0269 га - лінія поділу проходить по точках 12-13-14-23-24-25-26-27-9-10-11-12- зі сторони 18,43 м - 3,20 м - 7,38 м - 8,97 м - по стіні будівлі (25-26-27) - 2,04 м - 7, 41 м - 4,50 м - 9, 28м. Ділянка № 2 - 0,0363 га - лінія поділу ділянки проходить по точках 16-17-18-19-20-21-42-41-35-36-37-38-39-40-16 зі сторонами 4,17 м - 8,88 м -10,44 м - 14,81 м - 8,13 м - 8,90 м -22,62 м - 3,50 м - 2,83 м - 1,00 м - 6,62 м - 1,48 м - по стіні будівлі (39 - 40 - 16). У спільному користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишається земельна ділянка площею - 0, 0142 га (ділянка № 4) поділяється на співвласників порівну. Лінія поділу ділянки проходить по точках: 14-15-16-40-39-38-37-32-31-30-29-28-23-14 - 0, 0142 га зі сторонами 4,29м - 7,03м - по стіні будівлі (16-40-39) - 1,48м - 6, 62м - по стіні будівлі - (37-32) - 6,52м - 1,89м - 0,95м - 5,06м - 1, 20м - 7, 38м. В решті позову відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 судові витрати в розмірі 243грн 60 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилено, рішення Малинського районного суду Житомирської області від 13 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 8 квітня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 8 квітня 2015 року та рішення Малинського районного суду Житомирської області від 13 березня 2015 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 120 Земельного кодексу України 2001 року ( далі - ЗК України 2001 року) та статті 30 Земельного кодексу України 1990 року ( далі - ЗК України 1990 року) (далі - ЗК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позову.

На підтвердження доводів заяви ОСОБА_9 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня та 1 квітня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 6 червня 2002 року ОСОБА_8 набув право власності на 72/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Інші 28/100 частин цього ж будинку належать на праві власності ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 8 травня 2001 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Малинської міської Ради депутатів трудящих від 12 вересня 1963 року за вказаним будинком закріплена земельна ділянка розміром 2162 кв. м, однак у фактичному користуванні сторін знаходиться земельна ділянка розміром 2512 кв. м, що підтверджується висновком земельно-технічної експертизи від 28 січня 2015 року № 260/14.

У зв'язку з виникненням спору між співвласниками житлового будинку в користуванні земельною ділянкою позивач звернувся до суду з позовом про встановлення між ними порядку користування спірною земельною ділянкою відповідно до їх часток у праві власності на будинок.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_8, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що право користування спірною земельною ділянкою перейшло до співвласників житлового будинку пропорційно до їх часток у будинку відповідно до положень статей 30 ЗК України 1990 року та статті 120 ЗК України 2001 року. Тому суд вважав, що виходячи зі змісту статті 152 ЗК України 2001 року, слід визначити між співвласниками житлового будинку порядок користування спірною земельною ділянкою за першим варіантом висновку земельно-технічної експертизи від 28 січня 2015 року № 260/14, який враховує інтереси кожного з них.

Проте, у судових рішеннях, які надані заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суди касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про визначення порядку користування земельною ділянкою, застосували положення статті 30 ЗК України 1990 року та статті 120 ЗК України 2001 року, при вирішенні спору виходили з того, що за відсутності факту передачі в користування спірної земельної ділянки у передбачений законом спосіб та факту визначення меж земельної ділянки органом місцевого самоврядування, позов про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою між співвласниками будинку є передчасним.

Порівняння зазначених судових рішень, наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2015 року.

Керуючись пунктом першим частини першої статті 355, пунктом першим частини першої статті 3603 , статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.М. Сімоненко Судді В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін А.Г. Ярема