П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, правонаступником якого є ОСОБА_11, про визнання частково недійсними державних актів на право приватної власності на землю, встановлення порядку користування та зустрічним позовом ОСОБА_10, правонаступником якого є ОСОБА_11, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, виконавчого комітету Струтинської сільської ради, виконавчого комітету Підгородненської сільської ради, Золочівського відділу Львівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними та скасування рішень і державних актів на право власності на землю за заявою ОСОБА_11 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року та рішення Буського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2002 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10, правонаступником якого є ОСОБА_11, про визнання частково недійсними державних актів на право приватної власності на землю, встановлення порядку користування.

Позивачі зазначали, що видані ОСОБА_10 (23 січня 1996 року) та ОСОБА_9 (5 квітня 1996 року) державні акти на право власності на землю містять неточності, а саме: відповідно до цих державних актів сторони мають спільний заїзд, який фактично розташований в іншому місці й обладнаний між господарствами, проте спірною земельною ділянкою користується ОСОБА_10

Посилаючись на те, що спірну земельну ділянку вони використовують з 1987 року, побудувавши на ній літню кухню, уточнивши позовні вимоги у процесі розгляду справи, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просили визнати частково недійсними зазначені державні акти в частині земельної ділянки, визначеної як землі спільного користування розміром 18,2 на 28 м, площею 509,6 кв.м та землі спільного користування - заїзду, визнавши вказану частину земельної ділянки за ОСОБА_9, встановити порядок користування заїздом шириною 9 м і довжиною 33,9 м.

У травні 2003 року ОСОБА_10, правонаступником якого є ОСОБА_11, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, виконавчого комітету Струтинської сільської ради, виконавчого комітету Підгородненської сільської ради, Золочівського відділу Львівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними та скасування рішень і державних актів на право власності на земельні ділянки.

ОСОБА_10 зазначав, що заїзд до жилого будинку розміщений згідно з планом з АДРЕСА_1 боку будинків, що належать ОСОБА_13 та ОСОБА_14, через земельну ділянку геометричними розмірами по периметру 3,70; 23,0; 9,90; 4,70; 8,30; 40,50 м. Спірна земельна ділянка була в постійному користуванні ОСОБА_10, на що вказує акт, виданий представником архітектурно-планувальної групи при Золочівському райвиконкомі відповідно до рішення виконкому Золочівської районної ради від 30 травня 1974 року, план під забудову будинку та договір дарування від 2 січня 1985 року, згідно з якими межами земельної ділянки зі сходу є садиба ОСОБА_14, а з південної сторони - вулиця села.

Посилаючись на те, що: до часу отримання державного акта від 23 січня 1996 року на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2887 га й після його отримання вказані земельні ділянки перебували у його постійному користуванні; рішень про передачу спірних земельних ділянок у спільне користування сторін сільська рада не приймала; постановою прокурора Золочівського району Львівської області від 20 червня 2012 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_18. та ОСОБА_16 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (службове підроблення), тобто складання і видача ними завідомо неправдивих рішень Струтинської сільської ради від 27 грудня 1993 року № 172 про передачу у власність ОСОБА_9 земельних ділянок площею 0,2471 га та 0,25 га відповідно; постановою від 21 червня 2012 року ОСОБА_10 визнано потерпілим у даній кримінальній справі, - позивач за зустрічним позовом просив: визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,35 га у с. Підгородне Золочівського району Львівської області, у тому числі право власності на спірні земельні ділянки, визначені як землі спільного користування розміром 18,2 на 28 м, площею 509,6 кв.м та землі спільного користування - заїзд, визнавши вказану частину земельної ділянки за ОСОБА_9, встановити порядок користування заїздом шириною 9 м і довжиною 33,9 м до його жилого будинку; визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172 про передачу у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,2887 га та скасувати його у частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,0387 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Підгородне; визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області від 30 листопада 1995 року № 103 у частині видачі ОСОБА_10 державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2887 га в с. Підгородне та скасувати його в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,0387 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Підгородне; визнати частково недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2887 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області, виданий 23 січня 1996 року ОСОБА_10, та скасувати його в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0442 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Підгородне; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172 за підписом голови ОСОБА_18. про безоплатну передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,2471 га; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172 за підписом ОСОБА_16 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,25 га в с. Підгородне; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області від 23 лютого 1996 року № 10 у частині видачі ОСОБА_9 державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2471 га в с. Підгородне; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2471 га в с. Підгородне, виданий 5 квітня 1996 року ОСОБА_9

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_10, правонаступником якого є ОСОБА_11 задоволено: визнано за правонаступником ОСОБА_10 - ОСОБА_11 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,35 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області, в тому числі право власності на спірні земельні ділянки, позначені як землі спільного користування розміром 18,2 на 28,0 м, площею 509,6 кв. м та землі спільного користування - заїзд розміром 9 на 33,6 м до будинку ОСОБА_11; визнано незаконним рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,2887 га та скасовано його в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,0387 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Підгородне Золочівського району Львівської області; визнано незаконним рішення виконавчого комітету Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області від 30 листопада 1995 року в частині видачі ОСОБА_10 державного акта про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2887 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області та скасовано його в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,0387 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Підгородне Золочівського району Львівської області; визнано частково недійсним державний акт від 23 січня 1996 року на право приватної власності ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,2887 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області та скасовано його в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,0442 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Підгородне; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року про безоплатну передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,2471 га; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року про безоплатну передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,25 га в с. Підгородне; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області від 23 лютого 1996 року в частині видачі ОСОБА_9 державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2471 га в с. Підгородне Золочівського району; визнано недійсним та скасовано державний акт від 5 квітня 1996 року на право приватної власності ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,2471 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року рішення Буського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року в частині визнання за правонаступником ОСОБА_10 - ОСОБА_11 права власності на земельну ділянку площею 0,35 га у с. Підгородне Золочівського району Львівської області, у тому числі права власності на спірні земельні ділянки, позначені як землі спільного користування розміром 18,2 на 28,0 м площею 509,6 кв. м та землі спільного користування на заїзд розміром 9 на 33,6 кв. м до будинку ОСОБА_11 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року залишено без змін.

У заяві про перегляд рішення Буського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року ОСОБА_11 просить скасувати зазначені судові рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій та змінити рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,35 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області, відмовивши у визнанні права власності на землі спільного користування - заїзд, та залишити в решті рішення суду першої інстанції без змін з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 116 та пункту 7 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 25 жовтня 2001 року, положень ЗК України 1990 року та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності зазначеного судового рішення касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах вказаних норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_11 надала копії рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2011 року та постанови Верховного Суду України від 30 травня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_11 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що сторони є власниками жилих будинків у с. Підгородне Золочівського району Львівської області, земельні ділянки яких є суміжними та знаходяться на АДРЕСА_1 й належать їм на праві приватної власності згідно з державними актами на право приватної власності на земельні ділянки.

Спірні земельні ділянки розміром 9 на 33,6 м (заїзд) та розміром 18,2 на 28 м, площею 509,6 кв.м, на якій розташована господарська будівля, перебувають у спільному користуванні сторін; правовстановлюючі документи на них у сторін відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Золочівської районної ради від 30 травня 1974 року № 182 ОСОБА_17 надано дозвіл на індивідуальне будівництво в с. Підгородному жилого будинку на виділеній для цього земельній ділянці згідно з генеральним планом забудови села.

За договором дарування від 2 січня 1985 року ОСОБА_17 подарувала цей будинок ОСОБА_10

Рішенням виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172, підписаним головою сільради ОСОБА_18., передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,2471 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області.

Рішенням виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172, підписаним головою сільради ОСОБА_16, передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,25 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області.

Рішенням виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172, підписаним сільським головою ОСОБА_18., передано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,2887 га.

Рішенням виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172, завірену копію якого було надано архівним відділом Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, передано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку загальною площею 0,35 га (0,25 га та 0,10 га) в с. Підгородне Золочівського району Львівської області.

На підставі рішення виконавчого комітету Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області від 30 листопада 1995 року № 103 видано ОСОБА_10 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2887 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області та передано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0387 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Підгородне Золочівського району Львівської області.

На підставі рішення виконавчого комітету Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області від 23 лютого 1996 року № 10 ОСОБА_9 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2471 га в с. Підгородне Золочівського району.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9 та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_10, правонаступником якого є ОСОБА_11, суд першої інстанції вважав, що спірні земельні ділянки належать позивачу за зустрічним позовом на підставі рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради від 27 грудня 1993 року № 172 про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,35 га, та дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ним права власності в порядку статей 392 Цивільного кодексу України, 152 ЗК України. Крім того, суд дійшов висновку про визнання незаконними та скасування відповідних рішень сільської ради та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, а також про безпідставність позовних вимог за первісним позовом, застосувавши норми частини четвертої статті 61 ЦПК України, та посилаючись на ту обставину, що службовими особами Струтинської сільської ради (на території якої були розташовані спірні земельні ділянки) були вчинені злочини, передбачені статтею 366 КК України (службове підроблення), які виражалися в підробленні рішень сільської ради щодо виділення у власність сторін відповідних земельних ділянок.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_11 права власності на спірні земельні ділянки та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні цих зустрічних позовних вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, установивши, що спірні земельні ділянки, що перебувають у спільному користуванні сторін, у встановленому статтею 116 ЗК України порядку позивачу за зустрічним позовом у власність не передавалися, технічна документація на них не виготовлялася, земельні ділянки в натурі не виділялися, дійшов висновку про те, що оскільки передача земельних ділянок у власність громадянам відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, суд своїм рішенням не може їх підміняти, тому не має правових підстав для визнання права власності на спірні земельні ділянки. Крім того, визнання за однією зі сторін права власності на земельні ділянки фактично позбавляє другу зі сторін єдиного заїзду до її будинку.

Разом з тим у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2011 року, наданому заявником для порівняння, міститься висновок про те, що передача у власність позивачу земельної ділянки в садівничому товаристві за рішенням виконавчого комітету сільської ради була проведена згідно із чинним на той час Декретом, позивач зберіг право на спірну земельну ділянку згідно з пунктом 7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Та обставина, що позивача було виключено із членів садівничого товариства, автоматично не припиняє його права власності на цю земельну ділянку.

Таким чином, порівняння вказаного судового рішення із судовим рішенням касаційного суду, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та з аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року міститься висновок про те, що до спірних правовідносин щодо визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за наявності рішення виконавчого комітету сільської ради про передачу спадкодавцеві у приватну власність спірних земельних ділянок та відповідного запису в земельно-кадастрових документах слід застосувати пункт 3 Декрету, який був чинним на час прийняття зазначеного рішення і визначав документи, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку.

Отже, ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої порушує питання заявник, не суперечить викладеному в постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року висновку, оскільки висновки у цих судових рішеннях зроблені судами під час розгляду справ з різними фактичними обставинами, тому підстав для перегляду цієї ухвали касаційного суду з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави немає.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_11 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року та рішення Буського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої

статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема