ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2015 року м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

головуючогоСеніна Ю.Л.,суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Гуменюка В.І.,Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Потильчака О.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,Шицького І.Б.,Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродснекгруп», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року,

в с т а н о в и л и :

У листопаді 2014 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - уповноважена особа Фонду, ПАТ «Банк Форум» відповідно) в інтересах ПАТ «Банк Форум») звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 вересня 2011 року між ПАТ «Банк Форум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродснекгруп» (далі - ТОВ «Укрпродснекгруп») укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 720 тис. грн зі сплатою 16,5 % річних та строком повернення коштів до 29 серпня 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 1 вересня 2011 року банк уклав три окремі договори поруки із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Свої зобов'язання за кредитним договором ТОВ «Укрпродснекгруп» належним чином не виконало, унаслідок чого утворилася заборгованість за договором у сумі 165 тис. 296 грн 18 коп.

Виконавчою дирекцією Фонду 16 червня 2014 року прийнято рішення про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» і призначено уповноважену особу для вжиття заходів щодо повернення заборгованості позичальників перед банком.

Уповноважена особа Фонду просила стягнути солідарно з ТОВ «Укрпродснекгруп», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» 165 тис. 296 грн 18 коп.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 6 лютого 2015 року позов задоволено частково, постановлено: стягнути з

ТОВ «Укрпродснекгруп», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в сумі

165 тис. 296 грн 18 коп., у задоволенні позовних вимог у частині солідарного стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 березня

2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у цивільній справі закрито, роз'яснено уповноваженій особі Фонду право на звернення із зазначеним позовом до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на зазначену ухвалу апеляційного суду.

У поданій 29 липня 2015 року до Верховного Суду України заяві

уповноважена особа Фонду просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, справу направити на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а саме статей 91, 92, 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 37, 47, 48, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статей 15, 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підтвердження своїх доводів уповноважена особа Фонду надала копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15, 20, 27 травня та 10 червня 2015 року, копії постанов Вищого господарського суду України від 26 березня, 12 травня, 22 червня

2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Банк Форум», перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Суди під час розгляду справи встановили, що 1 вересня 2011 року між ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «Укрпродснекгруп» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 720 тис. грн зі сплатою 16,5 % річних та строком повернення коштів до

29 серпня 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором банк уклав три окремі договори поруки із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Свої зобов'язання за кредитним договором ТОВ «Укрпродснекгруп» належним чином не виконало, унаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 165 тис. 296 грн 18 коп.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Укрпродснекгруп» неналежно виконувало свої зобов'язання за кредитним договором, а тому сума заборгованості підлягає стягненню з боржника і поручителів. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й закриваючи провадження у справі, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, керувався тим, що відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після введення у банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду реалізує свої повноваження, передбачені, зокрема, статтею 38 цього Закону, й діє як суб'єкт публічного права. У зазначеній справі уповноважена особа Фонду, звернувшись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь банку, діяла в межах та на виконання повноважень, прямо передбачених Законом, як суб'єкт владних повноважень у порядку виконання владних управлінських функцій.

Проте зміст наданих для порівняння постанов Вищого господарського суду України від 26 березня, 12 травня та 22 червня 2015 року свідчить про те, що суд касаційної інстанції розглянув справи за позовами уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів в інтересах ПАТ «Банк Форум» до суб'єктів господарювання про стягнення заборгованості за кредитними договорами у порядку господарського судочинства.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 91, 92, 104 ЦК України, статей 37, 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим надані для порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 та 27 травня 2015 року не містять відомостей, які б свідчили про неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Не можна також вважати прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня та 10 червня 2015 року про відкриття касаційного провадження.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 5 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується. Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80> та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що уповноважена особа звернулася в інтересах банку до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителів. Ці правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й уповноважена особа Фонду виступає в указаному спорі від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й касаційний суд, на зазначені положення закону уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про те, що спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України

від 1 липня 2015 року (справа № 6-745цс15).

Оскільки позовні вимоги заявлені уповноваженою особою в інтересах банку щодо стягнення з товариства (позичальника) заборгованості за кредитним договором, який укладено між суб'єктами господарювання, то такі вимоги не можуть бути розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Отже, виходячи зі змісту статей 37, 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статей 15, 16, 118 ЦПК України, статей 1, 12 ГПК України, позовні вимоги уповноваженої особи в інтересах банку до ТОВ «Укрпродснекгруп» необхідно розглядати в порядку господарського судочинства, а позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи викладене, постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи суди допустили порушення норм процесуального права, зокрема не встановили наявності фактів необхідних для застосування судом статті 205 ЦПК України, якою встановлено підстави для закриття провадження у справі; не перевірили, чи виступає уповноважена особа в спірних правовідносинах як суб'єкт владних повноважень чи як представник сторони кредитного договору; належним чином не з'ясували, в порядку якого судочинства слід розглядати позовні вимоги в інтересах банку до суб'єкта господарювання та до фізичних осіб.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

Заяву публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 березня 2015 року та рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 6 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

ГоловуючийЮ.Л. Сенін Судді: В.П. БарбараН.П. ЛященкоІ.С. БерднікЛ.І. ОхрімчукВ.І. ГуменюкО.І. ПотильчакА.А. ЄмецьЯ.М. РоманюкТ.Є. ЖайворонокВ.М. СімоненкоП.І. КолесникІ.Б. ШицькийА.Г. Ярема

Правова позиція,

висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-1521цс15

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 5 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що уповноважена особа звернулася в інтересах банку до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителів. Ці правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й уповноважена особа Фонду виступає в указаному спорі від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й касаційний суд, на зазначені положення закону уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про те, що спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.