ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 761/16555/23

провадження № 61-13311св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Георгіївна,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Носова Романа Вікторовича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року у складі судді Фролової І. В.та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, ІНФОРМАЦІЯ_4 її матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклала шлюб з її батьком, на той момент ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з чим батько змінив прізвище на ОСОБА_6 .

27 березня 2010 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації якого вона взяла прізвище ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина.

На момент смерті вона проживала разом із батьком, тому вважається такою, що прийняла спадщину.

У 2023 році вона звернулася до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та подальшого переоформлення на себе права власності на майно, яке належало батьку, однак постановою нотаріуса від 03 травня 2023 року № 47/02-31 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частини у праві власності на квартиру, оскільки із поданих документів та інформації, отриманої нотаріусом шляхом доступу до державних реєстрів неможливо встановити факт родинних відносин між померлим та заявницею, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім`я.

Встановлення факту необхідне для оформлення права на спадщину за законом після смерті її батька. У зв`язку з цим заявниця просила заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 29 травня 2023 року відмовив у відкритті провадження у справі. Роз`яснив заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що метою встановлення факту родинних відносин заявниці із померлим є оформлення спадщини, що залишилась після його смерті, тому наявний спір про право щодо спадщини. За таких обставин ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Носова Р. В. залишив без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Носов Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року і справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного оскарження судових рішень вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15 та постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20, від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що, приймаючи оскаржувані рішення, суди не звернули уваги на те, що заявниці необхідно встановити факт родинних відносин зі своїм батьком, оскільки цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема необхідні для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом. Таким чином, суд мав би відкрити провадження у цій справі та розглянути справу в порядку окремого провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 зверталася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Ю. Г. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті її батька ОСОБА_3 .

Постановою від 03 травня 2023 року № 47/02-31 нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки у спадкоємця немає документів, які підтверджували б факт її родинних відносин із ОСОБА_3 .

У зв`язку із цим заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони не відповідають нормам права, які підлягають застосуванню.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

Так, у заяві про встановлення факту ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємицею після смерті батька, проте суди не перевірили її доводів, не встановили і у судових рішеннях не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював факт родинних відносин та право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановили коло спадкоємців, а також між ким існує спір, адже існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Необхідність встановлення факту родинних відносин для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана суто з неможливістю встановлення факту родинних відносин між заявником та спадкодавцем з відповідних державних реєстрів.

Отже, висновок судів про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду - вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Носова Романа Вікторовича задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду - вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов