Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа №642/4558/16-ц

провадження №61-22144св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_8,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

третя особа - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

представник третьої особи - Пащенко Інна Олексіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), в якому просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 17816,84 грн.

Позов мотивовано тим, що 29 грудня 2015 року на вул. Червоноармійській в м. Харкові з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний позивачу автомобіль «ВАЗ 210994», державний номерний знак НОМЕР_1, зазнав технічних ушкоджень. Розмір матеріального збитку відповідно до акту виконаних робіт, рахунку-фактури, квитанції, виданих ФОП ОСОБА_5 15 липня 2016 року, становить 27 360 грн. ПАТ «НАСК «Оранта», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, виплатила їй страхове відшкодування у розмірі 9 543,16 грн, у зв'язку з чим суму матеріальної шкоди, що залишилася невідшкодованою позивач просила стягнути безпосередньо з ОСОБА_2

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2016 року у складі судді Бондаренко В. В. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 17 816,84 грн та 551,20 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача та є страховим випадком, позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 27 360 грн, з яких 9543,16 грн виплачено у якості страхового відшкодування ПАТ НАСК «Оранта», у зв'язку із чим залишок суми у розмірі 17816,84 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 510 грн та судовий збір у розмірі 15,75 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 589 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 28 січня 2016 року, виконаного ТОВ «Гарант-Асістанс» на замовлення ОСОБА_1, матеріальний збиток, визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, завданий власнику транспортного засобу «ВАЗ 210994», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті ДТП з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,58), становить 10 053,16 грн. 30 березня 2016 року страхова компанія виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 9 543,16 грн, тобто без урахування франшизи у розмірі 510 грн, яка і підлягає стягненню з винної у вчиненні ДТП особи на користь позивача.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції помилково вважав доведеним розмір матеріальної шкоди, завданої позивачці пошкодження в результаті ДТП належного їй автомобіля, у розмірі 27 360 грн, який визначено на підставі акту виконаних робіт, рахунку-фактури та квитанції, виданих ФОП ОСОБА_5 Місцевий суд не врахував, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність.

Оскільки клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, позивачем не заявлялось, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів того, що внаслідок ДТП їй завдано збитків у загальному розмірі 27 360 грн.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалене у справі рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що розмір збитків, який підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі. Суд першої інстанції законно і обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди (реальними збитками) і страховим відшкодуванням в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Висновки апеляційного суду щодо недоведеності розміру матеріального збитку є помилковими, оскільки для доказування розміру збитку закон не містить обов'язкових вимог про призначення судової експертизи. Доказом розміру збитку можуть бути як висновок експертизи, так і письмові докази. Фактичні (реальні) витратина ремонт можливо підтвердити тільки документами, які свідчать про оплату такого ремонту (чеки, акти виконаних робіт, тощо).

У касаційній скарзі позивач вказує, що заявлені нею вимоги ґрунтуються на доказах фактичних витрат, здійснених для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля: квитанції від 15 липня 2016 року, акту виконаних робіт від 15 липня 2016 року, рахунку-фактурі від 15 липня 2016 року. Зазначені докази відповідають вимогам щодо їх належності і допустимості, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов у повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погодився з доводами позивача та просив залишити без змін рішення апеляційного суду, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Сторона позивача не довела розміру збитку у заявленому до відшкодування розмірі, правом на призначення авто товарознавчої експертизи не скористалися, хоча це право роз'яснювалось судом.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що 29 грудня 2015 року на вул. Червоноармійській в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 210994», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована 07 жовтня 2015 року в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно договору обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Висновком автотоварознавчого дослідження від 28 січня 2016 року, виконаного ТОВ «Гарант-Асістанс» на замовлення ОСОБА_1 встановлено, що матеріальний збиток, визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, завданий власнику транспортного засобу «ВАЗ 210994», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті ДТП з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,58), становить 10 053,16 грн.

30 березня 2016 року ПАТ «НАСК «Оранта» виплачено позивачу страхове відшкодування, зменшеного на суму франшизи, у розмірі 9543,16 грн.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції, з урахуванням розміру матеріального збитку, завданого автомобілю позивача внаслідок ДТП і встановленого висновком автотоварознавчого дослідження від 28 січня 2016 року з урахуванням фізичного зносу пошкодженого у ДТП транспортного засобу, а також суми виплаченого страхового відшкодування, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, як з винної у скоєнні ДТП особи суми невиплаченої страховою компанією суми франшизи у розмірі 510 грн.

При цьому, апеляційний суд правильно виходив із загальних засад доказування у цивільному процесі, зокрема щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а також щодо подання відповідних доказів.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та з урахуванням відсутності поданого стороною позивача клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи з метою визначення матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок вищевказаного ДТП, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність належними і допустимими доказами завдання позивачу збитків саме у зазначеному нею розмірі - 27 360 грн.

Доводи касаційної скарги відповідача цих висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів та до незгоди з тією оцінкою, з якої суд виходив, вирішуючи спір.

Посилання у касаційній скарзі позивача на акт виконаних робіт, рахунок-фактуру та квитанції, видані ФОП ОСОБА_5 вбачаються необґрунтованими, оскільки ці документи вказують лише на витрати, понесені у зв'язку з ремонтом автомобіля, який згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 28 січня 2016 року, вже мав коефіцієнт фізичного зносу 0,58, та не підтверджують факту заподіяння механічних пошкоджень у зв'язку із зазначеним вище ДТП саме на суму 27 360 грн.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І. М. Фаловська