Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 6-1197/09

провадження № 61-15928св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

стягувач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

боржник - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів:

Онищенко О. І., Губар В. С., Кузюри Л. В., від 13 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що ухвалою Новозаводського районного суду

м. Чернігова від 04 вересня 2009 року ПАТ «Альфа-Банк» видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 24 березня 2009 року у справі № 6-1197/09 за позовом

ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490053861. Пізніше, 26 вересня 2016 року між

ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір факторингу, згідно з яким право вимоги до боржника за кредитним договором № 490053861 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив замінити стягувача - ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

№ 490053861.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова, у складі судді Овсієнка Ю. К., від 18 квітня 2017 року у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що на момент звернення до суду із заявою про заміну сторони відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 04 вересня 2009 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2017 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задоволено.Замінено стягувача - ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі № 6-1197/09 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у зв'язку з відступленням ПАТ «Альфа-Банк» права грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» стягувач за виконавчим листом, виданим на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2009 року, підлягає заміні.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм Закону України «Про виконавче провадження» та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що на момент звернення заявника із заявою про заміну сторони виконавче провадження відносно ОСОБА_4 було відсутнє у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, оскільки рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 24 березня 2009 року було частково виконано у 2011 році.

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» пропустило строки пред'явлення виконавчого листа до виконання.

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що ухвалою Новозаводського районного суду

м. Чернігова від 04 вересня 2009 року була задоволена заява

ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 24 березня 2009 року у справі № 476-3/09 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до

ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26 вересня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір факторингу № 2016-3АБ/ДГ, відповідно до умов якого, клієнт відступає фактору право вимоги за кредитами, у тому числі і щодо вищевказаного боржника.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №2016-3АБ/ДГ до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором №490053861 від 24 грудня

2007 року.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 02 листопада 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №6-1197, виданого 04 вересня 2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з

ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» грошових коштів в розмірі

148 810,34 грн.

Згідно злистом Деснянського районного відділу державної виконавчої службиміста КиєваГоловного територіального управління юстиції у місті Києві від 31 березня 2017 року у ході проведення виконавчих дій державним виконавцем реалізовано транспортний засіб, що належав ОСОБА_4 Коштів, що надійшли від реалізованого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставне майно, залишок боргу за виконавчим документом становить 105 520,71 грн. У зв'язку з тим, що коштів та іншого майна за боржником зареєстрованого на праві власності не виявлено, 11 жовтня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, копію постанови та виконавчий лист направлено стягувачу. Станом

на 31 березня 2017 року вищевказаний виконавчий документ повторно до відділу державної виконавчої служби на виконання не надходив та на виконанні не перебуває.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) визначала право суду замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Задовольняючи заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги про пропуск заявником строків пред'явлення виконавчого листа до виконання не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки предметом розгляду цієї справи була заміна сторони виконавчого провадження. У випадку пропуску заявником строку пред'явлення виконавчого листа до виконання питання поновлення строку вирішується у судовому порядку на підставі заяви стягувача.

З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С.Ф. Хопта