Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 527/600/17

провадження № 61-1079св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В.М. (суддя - доповідач),

суддів: Калараша А.А., Лесько А.О., Мартєва С. Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю

«Новомосковськ Агро»,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро» (далі - ТОВ «Новомосковськ Агро») про розірвання договору оренди землі та зобов`язання передати земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,45 га, розташованої на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 2 березня 2004 року.

30 липня 2009 року між позивачем та ТОВ «Новомосковськ Агро» укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач передав в оренду товариству вказану земельну ділянку строком на 49 років зі сплатою кожного року, не пізніше 20 грудня, 3 % нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки - 1 тис. 399 грн 49 коп. на рік з подальшою індексацією.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором оренди землі належно не виконує, а саме систематично не сплачує орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, на неодноразові звернення позивача щодо сплати цих коштів не реагував.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 30 липня 2009 року, укладений між ним та

ТОВ «Новомосковськ Агро», зобов`язати відповідача передати йому земельну ділянку площею 3,45 га, розташовану на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, у стані, придатному для цільового використання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: розірвано договір оренди землі, укладений 30 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Новомосковськ Агро»; зобов`язано ТОВ «Новомосковськ Агро» передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,45 га, розташовану на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, у стані, придатному для цільового використання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендар не виконав істотну умову договору оренди землі у частині сплати орендодавцю орендної плати за 2009-2016 роки, що є підставою для розірвання договору оренди землі, передбаченою пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Крім того, позовна давність не пропущена, оскільки правовідносини сторін спірного договору, який укладено на строк 49 років, є триваючими, цей договір дійсний.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що взяті на себе зобов`язання за договором оренди землі відповідач не виконав, отже, підставою для розірвання вказаного договору є систематична несплата ним орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою. Посилання ТОВ «Новомосковськ Агро» на сплату ним орендної плати шляхом взаємозаліку коштів, отриманих позивачем в якості безвідсоткової позики, є безпідставними, оскільки не підтверджені відповідними доказами укладення між сторонами письмового договору позики і внесення відповідних змін до договору оренди землі у частині порядку внесення орендної плати. Також безпідставними є посилання відповідача на бухгалтерські довідки і копії рахунків, оскільки ці документи не підтверджують факт виплати і отримання грошових коштів позивачем як орендодавцем. Визнаний позивачем факт отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 15 тис. грн як винагороди за укладення договору оренди землі на значний строк, що не були передбачені умовами спірного договору оренди, не можуть бути визнані спрямованими на виконання обов`язку зі сплати орендної плати.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу ТОВ «Новомосковськ Агро» задоволено частково: ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення касаційного суду мотивоване тим, що апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не встановив фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору. У порушення частини другої статті 315 ЦПК України 2004 року доводи апеляційної скарги про позовну давність не зазначив, питання щодо її застосування не вирішив. Також судом касаційної інстанції зазначено, що апеляційному суду при новому розгляді справи слід належним чином перевірити, що за суму вказано ТОВ «Новомосковськ Агро» у податковому розрахунку, оскільки відповідач зазначив про те, що вказано суму саме орендної плати за спірним договором оренди землі, яку отримав позивач.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сплата орендної плати позивачу здійснена шляхом надання йому відповідачем позики та проведення взаємозаліку орендної плати та списання позики, що підтверджується Формою №1ДФ за 4 квартал 2011 року та квитанцією № 1 та № 2 про її прийняття ДПА. Крім того, з урахуванням установленого факту сплати позивачу орендної плати відповідачем з часу укладення договору оренди землі заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки права позивача не порушено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що докази на підтвердження сплати відповідачем орендної плати шляхом надання позики та проведення взаємозаліку орендної плати та списання позики є неналежними доказами у розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки носять лише інформаційний характер та не є первинними документами, крім того, їх складено відповідачем для використання у суді в довільній формі. Так, договір позики, на який посилався відповідач, відсутній, оскільки сторони його не укладали. Також відсутні угоди про взаємозаліки, додаткові угоди про внесення змін до договору оренди землі, оскільки вони також сторонами не укладалися. Отже, у порушення вимог глави 5 ЦПК України апеляційний суд обґрунтував свої висновки припущеннями щодо існування документів, які нібито було знищено згідно з актами, складеними виключно відповідачем, при цьому за відсутності конкретного переліку знищених документів. Крім зазначеного, апеляційний суд залишив поза увагою, що заявлений позов у справі є негаторним, тому позовна давність до таких вимог не застосовується, оскільки правопорушення є триваючим у часі, відтак позов може бути пред`явлено протягом усього часу, поки триває правопорушення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

5 березня 2019 року до суду надійшов відзив ТОВ «Новомосковськ Агро» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому ТОВ «Новомосковськ Агро» просить залишити постанову Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, та стягнути з ОСОБА_1 понесені товариством судові витрати. Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення. Так, достовірних доказів щодо наявної заборгованості відповідача зі сплати орендної плати на час звернення позивача до суду не надано. Установлено факт сплати позивачу орендної плати відповідачем, тому підстав для задоволення заяви про застосування позовної давності до спірних правовідносин у суду не було. Разом з тим, позовну давність слід обчислювати з дня першої несплати орендної плати за спірним договором оренди землі, тобто з 31 грудня 2009 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,45 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданий Глобинською РДА 2.03.2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010455300179).

30 липня 2009 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Новомосковськ Агро» (орендар) було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2345 та 10 лютого 2012 року зареєстровано Відділом Держкомзему у Глобинському районі за № 532060004002257.

За актом приймання - передачі від 30 липня 2009 року ОСОБА_1 передав у користування ТОВ «Новомосковськ Агро» вказану земельну ділянку.

На заяву ОСОБА_1 від 27 січня 2017 року ТОВ «Новомосковськ Агро» надало письмову відповідь про те, що умови договору оренди землі виконуються належно.

Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки кожного року і становить 1 тис. 399 грн 46 коп. на рік.

Згідно з пунктом 4.2 цього договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

За пунктом 4.3 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься щорічно не пізніше 20 грудня поточного року в повному обсязі.

Пунктом 4.8 спірного договору оренди землі передбачено, що умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися виключно за згодою сторін шляхом внесення змін до цього договору.

За умовами пункту 12.1 указаного договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

За змістом пункту 12.3 цього договору його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідач на підтвердження виконання умов договору оренди землі надав суду: бухгалтерську довідку від 27 квітня 2017 року про те, що ОСОБА_1 у 2009 році одержав від ТОВ «Новомосковськ Агро» безвідсоткову позику у розмірі 15 тис. 957 грн 47 коп. З урахуванням заборгованості за позикою минулих років загальна сума одержаної позики складає 17 тис. грн; бухгалтерську довідку від 27 квітня 2017 року про те, що за згодою сторін між ТОВ «Новомосковськ Агро» та орендодавцем ОСОБА_1 у грудні 2009 року було проведено нарахування орендної плати за шість місяців 2009 року по земельному паю на суму 699 грн 75 коп. і зроблено взаємозалік на списання суми боргу за позикою у рахунок орендної плати на суму 594 грн 76 коп. На підставі проведеного взаємозаліку за грудень 2009 року зроблено відповідну бухгалтерську проводку; бухгалтерську довідку від 27 квітня 2017 року, відповідно до змісту якої за згодою сторін між ТОВ «Новомосковськ Агро» та орендодавцем ОСОБА_1 у грудні 2010 року було проведено нарахування орендної плати за 2010 рік по земельному паю на суму 1 тис. 481 грн 88 коп. і зроблено взаємозалік заборгованості сум на списання у рахунок орендної плати 1 тис. 259 грн 59 коп. На підставі проведеного взаємозаліку за грудень 2010 року зроблено відповідну бухгалтерську проводку; бухгалтерську довідку від 27 квітня 2017 року, згідно з якою за згодою сторін між ТОВ «Новомосковськ Агро» та орендодавцем ОСОБА_1 у грудні 2011 року було проведено нарахування орендної плати за 2011 рік по земельному паю на суму 1 тис. 481 грн 88 коп. і зроблено взаємозалік на списання 1 тис. 259 грн 59 коп. у рахунок заборгованості орендодавця за раніше одержану ним позику. На підставі проведеного взаємозаліку за грудень 2011 року зроблено відповідну бухгалтерську проводку; бухгалтерську довідку від 27 квітня 2017 року про те, що за згодою сторін між ТОВ «Новомосковськ Агро» та орендодавцем ОСОБА_1 у грудні 2011 року було проведено взаємозалік заборгованості за позикою у рахунок майбутніх виплат орендної плати по земельному паю на суму 16 тис. 336 грн 54 коп. На підставі проведеного взаємозаліку за грудень 2011 року зроблено відповідну бухгалтерську проводку; Акт знищення первинних бухгалтерських документів (за 2009-2011 роки) від 30 грудня 2014 року та від 4 січня 2017 року за 2012-2013 роки; копії карток рахунку № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5, у яких відображено операції по розрахунках за договором позики та договором оренди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, яким є Закон України «Про оренду землі».

За положеннями статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом пункту 12.3 спірного договору оренди землі його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно з положенням частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою за весь період користування нею та відповідно порушує строки, передбачені пунктами 4.1, 4.3 договору оренди землі, що є його істотною умовою.

За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі. Так, пунктом 4.3 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься щорічно не пізніше 20 грудня поточного року в повному обсязі.

Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статті 525, 625 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме до 20 грудня кожного року і невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до змісту статей 13 та 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Зазначені положення регулюють зміст правовідносин з оренди землі, а з урахуванням інших положень цього Закону і істотні умови цього договору.

Зміст договору оренди земельної ділянки полягає у передачі земельної ділянки у володіння іншій ніж, зокрема власник особі за плату та використання нею земельної ділянки за цільовим призначенням.

Отже, орендна плата є істотною умовою договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»), а тому орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату повинні бути відображені у договорі оренди землі і її обов`язковість випливає зі змісту самого договору та актів цивільного законодавства, яке регулює правовідносини з оренди землі.

З огляду на правову природу орендної плати як обов`язкової та визначальної для правової природи договору оренди земельної ділянки умови, орендна плата не може бути замінена на інші платежі і врахування орендної плати, як платежу у інших зобов`язальних правовідносинах між тими самими сторонами може бути лише на підставі інших погоджених сторонами правочинів та договорів, зокрема додаткового договору до договору оренди або змін договору оренди тощо.

При цьому, відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а тому зміна розміру орендної плати, форма її виплати, зарахування орендної плати за іншими зобов`язаннями, відповідно до положень статті 14 Закону України «Про оренду землі» повинна бути визначена сторонами шляхом укладання інших письмових угод, за умовами яких сторони визначили саме такі правовідносини з зарахування орендної плати в рахунок зобов`язань орендодавця по іншим правочинам.

Оскільки судами встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з договору оренди земельної ділянки, яка належить позивачу та договору позики, за яким існує зобов`язання позивача на повернення грошових коштів відповідачу, то можливість зарахування орендної плати в рахунок погашення зобов`язань за договором позики повинна бути оформлена у письмовій формі, як умови договору оренди, зокрема шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди.

Факту укладанні таких письмових змін до договору оренди або будь яких інших письмових договорів щодо зарахування орендної плати за іншими зобов`язаннями судами не встановлено, та сторони на такі факти не посилаються.

За таких обставин висновки судів щодо правомірності дій відповідача в частині зарахування орендних платежів на погашення заборгованості позивача за договором позики не можна визнати обґрунтованим та зробленими на підставі наявних у справі доказів..

Судами не спростовані доводи позивача про те, що ніякого договору позики, а також будь-яких документів про взаємозалік суми позики в рахунок орендної плати він не підписував. У матеріалах справи таких документів також не міститься.

За частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставами для захисту прав орендодавця на підставі вказаних норм є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

З огляду на викладене, установивши, що позивач за 2009-2016 роки (систематично) не отримував орендну плату за договором оренди землі, а відповідач не довів, що він проводив нарахування та залік нарахованої орендної плати за договором позики на підставі письмового договору. Укладеного з позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки її власнику.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди землі у зв`язку з правомірним самостійним зарахуванням орендатором сум нарахованої орендної плати в рахунок боргу орендодавця за договором позики не відповідають зазначеним нормам матеріального права, а тому є помилковими.

Посилання суду апеляційної інстанції на Форму №1ДФ подану відповідачем до податкових органів за 4 квартал 2011 року про зарахування орендної плати в рахунок договору позики та квитанцію № 1 та № 2 про її прийняття ДПА з огляду на зазначене не змінює правовідносин сторін та їх обов`язку укласти зміни до договору оренди у письмовій формі за взаємним погодженням. Оцінюючи данні обставини, суд апеляційної інстанції на зазначені вище норми матеріального права щодо форми змін договірних правовідносин з оренди земельної ділянки уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача.

Крім зазначеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування позовної давності.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує провідносини та правопорушення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петрова