Постанова

Іменем України

6 червня 2018 року

м. Київ

справа № 712/6574/16-ц

провадження № 61-17824 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

представник позивача - ОСОБА_4;

відповідач - ОСОБА_5;

представник відповідача - ОСОБА_6;

третя особа - публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року у складі судді Мельник І. О. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., Пономаренка В. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль») про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 25 вересня 1999 року по 2 серпня 2016 року він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час шлюбу ними за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано на ім'я ОСОБА_5 Зазначена квартира була придбана за кредитні кошти, отримані на підставі кредитного договору, укладеного 17 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль». З метою рефінансування заборгованості по вказаному кредитному договору між відповідачкою та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено кредитний договір, за яким їй надано кредит у розмірі 352 266 грн 57 коп. У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачкою та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_5 передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Зазначав, що вказані договори були укладені в інтересах подружжя, заборгованість за кредитним договором погашалася за рахунок спільних коштів подружжя, проте в повному обсязі не виплачена.

Згоди про поділ спільного сумісного майна подружжя вони не досягли.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати зазначену вище квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину вказаної квартири за кожним.

У серпні 2016 року ОСОБА_5 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року зустрічний позов ОСОБА_5 про поділ майна подружжя за її заявою залишено без розгляду.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину вказаної квартири за кожним.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира набута сторонами за час перебування у шлюбі за кредитні кошти, відтак, у силу статті 60, частини першої статті 70 СК України, спірне майно належить їм на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу в рівних частинах, а вимог про врахування боргових зобов'язань при поділі спірного майна сторонами не заявлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачкою не доведено, що погашення заборгованості за кредитним договором, на підставі якого було придбано спірну квартиру, відбувалося за рахунок її особистих коштів, а тому спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу в рівних частинах.

У квітні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що при поділі майна подружжя судами не було враховано боргові зобов'язання подружжя за кредитним договором, укладеним з метою придбання спірної квартири, а також той факт, що після припинення шлюбних відносин у лютому 2016 року вона самостійно погашає кредитну заборгованість, оскільки кредитний договір, за рахунок якого придбано спірну квартиру, укладено з нею.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що 25 вересня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстрованошлюб, який було розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 2 серпня 2016 року.

За час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2007 року було придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано на ім'я ОСОБА_5

Зазначена квартира була придбана за кредитні кошти, отримані на підставі кредитного договору, укладеного 17 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль», за яким ОСОБА_5 отримала у кредит 35 тис. доларів США зі сплатою 12,25 % річних терміном до 17 грудня 2027 року.

З метою рефінансування заборгованості по вказаному кредитному договору між ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено кредитний договір, за яким їй надано кредит у розмірі 352 266 грн 57 коп. зі сплатою 17 % річних.

У той же день для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_5 передала в іпотеку банку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до частини першої статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Разом з тим, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержану за рахунок останніх квартиру, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Для правильного вирішення справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносились відповідачкою її особисті кошти у рахунок погашення кредитних зобов'язань.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16, від 14 вересня 2016 року № 6-539цс16.

Апеляційний суд на викладене уваги не звернув та у порушення вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року зазначені вище вимоги закону не врахував.

Встановивши, що спірна квартира, якає об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, була придбана за час шлюбу за кошти, отримані відповідачкою у кредит, апеляційний суд не врахував, що у подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбану за рахунок кредитних коштів квартиру унаслідок укладення кредитного договору виникає також і зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, та що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, апеляційний суд не взяв до уваги, що праву на спільну сумісну власність на квартиру кореспондується боргове зобов'язання - повернення грошової суми, що позичалася на придбання цієї квартири. При цьому ОСОБА_5 доводила, що з лютого 2016 року одноособово повертає кредит, отриманий на придбання спірної квартири (а.с. 111-112 т. 1).

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк