Постанова

Іменем України

(додаткова)

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 369/2397/17

провадження № 61-37087св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження заяву адвоката Хачікяна Станіслава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та кредитного зобов`язання подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та кредитного зобов`язання подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.

07 квітня 2014 року вона за згодою ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_3 в борг 80 000 доларів США з метою придбання житла.

05 червня 2014 року за позичені нею кошти та за її згодою на ім`я ОСОБА_2 придбано майнові права на квартиру в новобудові, на яку після завершення будівництва видане свідоцтво про право власності.

Враховуючи, що квартиру АДРЕСА_1 набуто сторонами за час перебування у шлюбі за кошти, отримані нею в борг, тобто в інтересах сім`ї, ОСОБА_1 просила суд: поділити спільно набуте майно та боргові зобов`язання подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; визнати зобов`язання ОСОБА_2 щодо повернення 1/2 частини взятих у борг 80 000 доларів США за договором безпроцентної позики грошей від 07 квітня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за № 1542.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поділено спільно набуте майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира була набута сторонами за час шлюбу, тому є їхньою спільною сумісною власністю, а їхні частки в цьому майні є рівними. Водночас позивачем не доведено те, що грошові кошти, отримані за договором позики, були використані в інтересах сім`ї.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Заочне рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав усім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Хачікян С. В., задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано.

Справу в цій частині передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Хачікяна С. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у справі.

Заява мотивована тим, що суд касаційної інстанції, задовольнивши подану ним скаргу, не вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Тому просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Встановлено, що ОСОБА_2 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 10 335 грн, касаційної скарги - 13 780 грн, що підтверджується квитанціями від 19 березня 2018 року № 0.0.991619449.1 та від 21 травня 2018 року № 0.0.1042624765.1.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, у тому числі, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Отже, лише суд апеляційної інстанції може ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судового збору, сплаченого стороною за подання апеляційної скарги, а тому вимоги заявника у цій частині є безпідставними.

Водночас згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, у тому числі, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд не змінював рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалював нове рішення, а прийняв постанову про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якою фактично задовольнив вимоги касаційної скарги заявника у повному обсязі, колегія суддів вважає обгрунтованими вимоги заявника про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору за подання касаційної скарги.

Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 рокукасаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, однак не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, то наявні підстави для часткового задоволення заяви та ухвалення додаткової постанови про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Хачікяна Станіслава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 780 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк