ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

учасники справи:

позивач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",

відповідач - приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз",

за участю Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - ВДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2018 (головуючий суддя Гевко В.Л.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 (головуючий суддя - Зварич О.В., судді: Дубник О.П., Хабіб М.І.)

у справі № 9/35/5022-834/2011(14/56 -1107)

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

до приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Компанія звернулася до господарського суду Тернопільської області із заявою про видачу дубліката наказу господарського суду Тернопільської області від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) та поновлення строку пред'явлення вказаного наказу до виконання.

Заяву мотивовано втратою оригіналу наказу, який було пред'явлено до виконання стягувачем, не з вини останнього; відсутністю оригіналу наказу як у стягувача, так і на виконанні у ВДВС, а також тим, що рішення суду зі справи № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) залишається невиконаним.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.03.2018 зі справи № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2018, у задоволенні заяви Компанії відмовлено.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що: строк пред'явлення наказу до виконання був пропущений з вини позивача внаслідок нездійснення стягувачем контролю за виконанням судового рішення у справі № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) на підставі виданого судом наказу; стягувач більше п'яти років не цікавився виконавчим провадження за наказом господарського суду Тернопільської області від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107). У розгляді заяви в частині видачі дубліката наказу суди попередніх інстанцій виходили з того, що з відповідною заявою Компанія звернулася після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, що виключає задоволення відповідної заяви.

Компанія, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви Компанії про видачу дубліката наказу господарського суду Тернопільської області від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) та поновлення строку пред'явлення вказаного наказу до виконання. Так, згідно з доводами Компанії, викладеними у касаційній скарзі:

- судові акти попередніх інстанцій направлені не на захист майнових прав стягувача і забезпечення обов'язкового виконання рішення суду, а, в порушення конституційного принципу обов'язковості виконання рішення суду, - на захист інтересів боржника;

- судами не враховано те, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущений з поважних причин, оскільки у зв'язку з неналежним виконанням своїх службових обов'язків державним виконавцем стягувач несе негативні наслідки внаслідок того, що заборгованість боржника перед стягувачем існує, а судове рішення залишається невиконаним.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2018 зі справи № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії на судові акти попередніх інстанцій зі справи в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання відмовлено; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на судові акти попередніх інстанцій зі справи в частині видачі дубліката судового наказу.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що судові акти попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розгляд касаційної скарги Компанії здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.08.2011 зі справи № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107): позов Компанії про стягнення з Товариства 3 022 756,38 грн. інфляційних втрат задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії 1 693 819,52 грн. інфляційних втрат, 86,70 грн. державного мита, 0,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення решти інфляційних втрат у позові відмовлено.

16.09.2011 на виконання рішення у справі № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) видано судовий наказ.

Як стверджує Компанія, 08.05.2012 нею надіслано наказ від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції для виконання.

Наказ від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) стягувачу не повертався.

Згідно з листом Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 23.02.2018 № 1696/3.1-03-23 на запит Товариства повідомлено про те, що перевіркою бази відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що наказ господарського суду Тернопільської області від 16.09.2011 зі справи № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) на виконання в органи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не надходив та не перебуває.

Згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 Перехідних положень ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 (в редакції, чинній станом на час видачі судового наказу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, строк пред'явлення наказу господарського суду Тернопільської області від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) до виконання був встановлений до 17.09.2012 включно.

Згідно з приписами статті 23 вказаного Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Як встановив суд першої інстанції, належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явлення виконавчого документа від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) до виконання у розумінні приписів Закону України "Про виконавче провадження" (за відсутності опису вкладення у цінний лист на підтвердження того, що до виконання надсилався саме судовий наказ від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107), а також з огляду на відповідь ВДВС про те, що наказ від 16.09.2011 з вказаної справи на виконання в органи державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не надходив та не перебуває) Компанією не надано.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій, встановивши, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання, беручи до уваги приписи підпункту 19.4 пункту 19 Перехідних положень ГПК України, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Компанії про видачу дубліката наказу господарського суду Тернопільської області від 16.09.2011 № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107).

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Компанії без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у справі № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко