ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/1173/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, - Мірошниченка К. Є.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - 1 - не з`явилися,

відповідача - 2 - не з`явилися,

відповідача - 3 - Мартіросяна А. Г. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Володимир-Волинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (колегія суддів: Петухов М. Г. - головуючий, Мельник О. В., Олексюк Г. Є.) і рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 (колегія суддів: Якушева І. О. - головуючий, Кравчук А. М., Вороняк А. С.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до 1) Володимир-Волинської міської ради, 2) Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

про визнання незаконним рішення, визнання незаконним розпорядження, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2015 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Володимир-Волинської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" (далі - АТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" (далі - ТОВ "Гербор-холдінг") (з урахуванням уточнення позовних вимог) про:

- визнання незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16.04.2008 "Про внесення змін до рішення міськради № 23/26 від 27.02.2008";

- визнання незаконним розпорядження Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 07.08.2008 "Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008" в частині, що стосується земельної ділянки на вул. Генерала Шухевича, 126-А у м. Володимирі-Волинському;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між АТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" та ТОВ "Гербор-холдінг" від 17.07.2009;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Володимир-Волинською міською радою та АТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" від 12.08.2008;

- визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286111 від 07.09.2009, виданого ТОВ "Гербог-холдінг" на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292 (далі - спірна земельна ділянка).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на спірній земельній ділянці розташовані станційні колії №№ 21, 22, 23, які є власністю позивача і перебувають на його балансі. АТ "Українська залізниця" зазначало, що Володимир-Волинська міська рада не дотрималася вимог пункту 4 статті 84 Земельного кодексу України, яким передбачено, що землі під державними залізницями є власністю держави і не можуть передаватися у приватну власність, тому порушила права та охоронювані законом інтереси позивача як землекористувача. Проте земельна ділянка під облаштуванням смуги відведення була продана з аукціону і передана у власність АТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", яка в подальшому продана ТОВ "Гербор-холдінг".

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.09.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 903/1173/15, позовні вимоги АТ "Українська залізниця" до Володимир-Волинської міської ради, АТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація", ТОВ "Гербор-холдінг" задоволено частково.

Закрито провадження у справі до відповідача-2 - АТ "Володимир-Волинська "Будмонтажмеханізація". Визнано незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16.04.2008 "Про внесення змін до рішення міської ради № 23/26 від 27.02.2008". Визнано незаконним розпорядження Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 07.08.2008 "Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008" в частині, що стосується земельної ділянки на вул. Генерала Шухевича, 126-А у м. Володимирі-Волинському. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на вул. Генерала Шухевича, 126-А від 12.08.2008, укладений між Володимир-Волинською міською радою та АТ "Володимир-Волинська "Будмонтажмеханізація". Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки на вул. Генерала Шухевича, 126-А від 17.07.2009, укладений між АТ "Володимир-Волинська "Будмонтнжмеханізація" та ТОВ "Гербор-холдінг". Визнано недійсним виданий ТОВ "Гербор-холдінг" Державний акт серії ЯД № 286111 на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у Володимир-Волинської міської ради були відсутні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому і було відсутнє право на її відчуження АТ "Володимир-Волинська "Будмонтажмеханізація", а в АТ "Володимир-Волинська "Будмонтажмеханізація" - право на відчуження ТОВ "Гербор-холдінг" за оспорюваними договорами купівлі-продажу. Отже, суди констатували наявність підстав для визнання недійсним рішення № 24/18 від 16.04.2008, визнання недійсним розпорядження № 281-РВ від 07.08.2008, визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 12.08.2008, 17.07.2009, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №286111, виданого ТОВ "Гербор-холдінг". Крім того, враховуючи, що позивач спочатку звернувся до суду в межах позовної давності, а справа № 154/2369/13а2а/154/45/13 розглядалася більше чотирьох років, за наслідком чого провадження було закрито у зв`язку із порушенням правил підвідомчості спору, тобто порушене право позивача не було захищене судом, а в подальшому позивач звернувся до суду в порядку господарського судочинства за захистом свого порушеного права, суди дійшли висновку про те, що причини пропуску строку позовної давності позивачем є поважними, а порушене право необхідно захистити.

3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішенням Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15, до Верховного Суду звернулася Володимир-Волинська міська рада із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Володимир-Волинська міська рада зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Володимир-Волинська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення пункту "б" частини 3 статті 84 та статті 125 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 444/2319/18, від 17.11.2021 у справі № 444/2195/18-ц.

3.4. Володимир-Волинська міська рада зазначає, що у зв`язку із зайнятістю 17.01.2022 представника Володимир-Волинської міської ради, нею 17.01.2022 до апеляційного господарського суду було подано заяву про відкладення судового засідання та продовження строку розгляду справи. Апеляційний господарський суд, розглянувши це клопотання, дійшов висновку про його відхилення із викладенням мотивів такого відхилення в оскаржуваній постанові. Однак, як вважає скаржник, апеляційний господарський суд всупереч вимогам частини 2 статті 281 Господарського процесуального кодексу України не вирішив питання про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи із постановленням відповідної ухвали.

3.5. Крім того, Володимир-Волинська міська рада зазначає, що відсутність представника у судовому засіданні, яке відбулось 17.01.2022, призвела до того, що Володимир-Волинська міська рада не була ознайомлена про змінений склад колегії суддів, яка розглядала апеляційні скарги, та про підстави такої зміни, і це позбавило її можливості реалізувати право заявити відвід новому складу суду. За доводами скаржника, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не роз`яснив можливість заявити відвід новому складу суду та не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 758/16245/17.

3.6. При цьому Володимир-Волинська міська рада наголошує, що позивач під час судового засідання 17.01.2022 подав клопотання про призначення у цій справі судової земельно-технічної експертизи. Також у цей день ТОВ "Гербор-холдінг" подано додаткові пояснення. Однак, як зазначає скаржник, він був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення по суті додаткових пояснень ТОВ "Гербор-холдінг" та поданого позивачем клопотання, а тому, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував висновок щодо вирішення такого питання, викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 444/2234/18.

3.7. Володимир-Волинська міська рада також вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив та не надав оцінки усім зібраним у справі доказам, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Поряд із цим, на думку скаржника, позивач пропустив строк позовної давності.

3.8. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 903/1173/15, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Гербор-холдінг" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а справу № 903/1173/15 передати на новий апеляційний розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

3.9. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Гербор-холдінг" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Гербор-холдінг", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.10. TOB "Гербор-холдінг" наголошує на тому, що як учасник справи не отримувало ухвали про призначення судового розгляду на 17.01.2022. Про призначення судового засідання на цю дату дізнався представник ТОВ "Гербор-Холдінг" адвокат Мартіросян А. Г. 16.01.2022 за допомогою телефонного зв`язку. Представником ТОВ "Гербор-холдінг" адвокатом Мартіросяном А. Г. на електронну адресу апеляційного суду 17.01.2022 було направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що у нього були ознаки захворювання та він перебував на лікарняному з 17.01.2022 до 31.01.2022 з діагнозом коронавірусна інфекція. Однак суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не розглянув цього клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із цим, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував висновки щодо застосування частини 11 статті 270 та пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 915/1274/13.

3.11. Також TOB "Гербор-холдінг" вважає, що апеляційний господарський суд порушив положення пунктів 2, 3 частини 1 статті 42, статті 236, пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позивачем було заявлено клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи, проте апеляційний господарський суд не заслухав думку сторін щодо цього клопотання. Тому, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував висновок щодо такого питання, викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 444/2234/18. TOB "Гербор-холдінг" також наголошує, що апеляційний господарський суд безпідставно відхилив клопотання позивача про призначення судової експертизи, оскільки виключно експертиза може встановити, чи накладаються земельні ділянки, які є у користуванні позивача та у власності відповідача-3.

3.12. Крім того, TOB "Гербор-холдінг" зазначає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував частини 1, 2 статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт", статтю 11, частину 1 статті 23 Закону України "Про транспорт", а також не установив та не дослідив того факту, чи дійсно вся земельна ділянка, яка належить ТОВ "Гербор-холдінг", перебувала у користуванні позивача, чи якась певна її частина. Цей факт, на думку скаржника, можна було встановити лише за результатами судової земельно-технічної експертизи, клопотання про яку позивач мав би заявити під час підготовчого судового засідання в суді першої інстанції.

3.13. АТ "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу Володимир-Волинської міської ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.

3.14. АТ "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу TOB "Гербор-холдінг" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.

3.15. 26.05.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якому заявник просить розглядати справу без його участі та залишає питання щодо врегулювання спору на розсуд суду.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Володимир-Волинської міської ради № 23/26 від 27.02.2008 "Про затвердження переліку вільних земельних ділянок, які пропонуються на аукціон у 2008 році" було затверджено перелік земельних ділянок для продажу права оренди з аукціону та для продажу у власність з аукціону, в тому числі земельні ділянки на яких розміщені об`єкти нерухомого майна (площа земельних ділянок орієнтовна).

4.2. Пунктом 2 рішення Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16.04.2008 "Про внесення змін до рішення міськради № 23/26 від 27.02.2008" внесено зміни до пункту 2 рішення № 23/26 від 27.02.2008, доповнено його підпунктом - вул. Генерала Шухевича, 126-А (5000 м2), комерційне використання.

4.3. Розпорядженням Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 07.08.2008 "Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008" затверджено результати проведеного аукціону від 05.08.2008 з продажу у власність земельної ділянки площею 7191 м2 на вул. Генерала Шухевича, 126-А Відкритому акціонерному товариству "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" (далі - ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація") за ціною 456 808,00 грн; доручено Управлінню майнових і земельних ресурсів підготувати для підписання договори купівлі-продажу.

4.4. 12.08.2008 між Володимир-Волинською міською радою (продавець) і ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7191 м2 на вул. Генерала Шухевича, 126-А у м. Володимирі-Волинському.

4.5. Відповідно до пункту 3.4 зазначеного договору продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких в момент складання договору продавець чи покупець не міг не знати.

4.6. 24.10.2008 Володимир-Волинський відділ земельних ресурсів видав ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №2881 41, кадастровий номер земельної ділянки 07:102:000:00:01:003:1292.

4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у подальшому, 17.07.2009 між ВАТ "Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація" як продавцем і ТОВ "Гербор-холдінг" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7191 га на вул. Генерала Шухевича, 126-А у м. Володимирі-Волинському.

4.8. 07.09.2009 Відділ Держкомзему у м. Володимирі-Волинському видав ТОВ "Гербор-холдінг" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 286111.

4.9. Досліджуючи питання, чи перебуває спірна земельна ділянка у державній власності та чи знаходяться залізничні колії на цій земельній ділянці, господарські суди установили, що наведене підтверджується такими доказами:

- планом меж смуги відведення дільниці Сокаль-Ковель Львівської залізниці № 498-Л-О-ТР, виготовленим у 1993 році інститутом "УКРНІІГИПРОТРАНС". Зовнішні межі земель смуги відводу погоджені з відповідними відомствами, в тому числі з представниками Володимир-Волинської міської ради в особі завідуючого Відділом земельних ресурсів м. Володимир-Волинський Бака А. І. та начальника архітектури і містобудування Мазурка В. О., скріплені їх підписами, печатками Володимир-Волинської міської ради та головного архітектора міста. При цьому в судовому засіданні 21.12.2021 було оглянуто оригінал такого плану, а представник позивача уточнила, що спірна земельна ділянка на плані позначена як склад вугілля;

- рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 193 від 26.07.1950, яким затверджено межі земель, зайняті залізною дорогою на станції Володимир-Волинський Ковельської залізної дороги;

- технічною документацією з інвентаризації земельної ділянки та видачі Державного акта на право постійного користування землею Львівської залізниці в межах м. Володимира-Волинського Волинської області, розробленою Акціонерним товариством Інститут "Волиньводпроект", затвердженою рішенням Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 242 від 30.09.1999;

- Державним актом на право постійного користування землею серії ВЛ № 82 від 29.05.2000. У судовому засіданні 21.12.2021 було оглянуто оригінал такого акта, а представник позивача пояснила, що позивач подав усі необхідні документи для його оформлення, однак пізніше було встановлено, що наданий позивачу примірник акта є не підписаним та не скріплений печаткою;

- технічним паспортом водопостачання, який затверджений 10.07.1946 заступником начальника Центрального управління локомотивного господарства та заступником начальника Центрального відділення статистичного обліку та рахунковості;

- технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ВАТ Володимир-Волинська "БММ", зокрема, копією кадастрового плану земельної ділянки, копією збірного кадастрового плану землекористувачів, копією плану земельної ділянки.

4.10. Крім того, господарські суди установили наявність колій № 21, № 23 в межах станції Володимир-Волинський Львівської залізниці на підставі копії технічно-розпорядчого акта. Суди також зазначили, що про ту обставину, що на балансі ВП "Ковельська дистанція колії" знаходяться малодіяльні колії № 22, № 23 по станції Володимир-Волинський, які використовуються як екіпірувальні та для відстою спеціального самохідного рухомого складу, частина з яких знаходиться на земельній ділянці, яка належить ТОВ "Гербор-холдінг", свідчать копія листа Відокремленого підрозділу "Ковельська дистанція колії" ДТГО "Львівська залізниця" № 254 від 04.04.2012, адресованого міському голові м. Володимир-Волинський, копія відповіді на цей лист № 1-17/1001 від 13.04.2012, копія рішення виконкому Володимир-Волинської міської ради № 116 від 13.04.2012 "Про частковий демонтаж залізничної колії".

4.11. Разом із цим, розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що транспортний прокурор в інтересах позивача звертався до Володимир-Волинського міського суду про визнання нечинними рішень Володимир-Волинської міської ради № 23/26 від 27.02.2008, № 24/18 від 16.04.2008, визнання нечинним розпорядження Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 27.08.2008.

4.12. Постановою Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010 у справі № 2-а-266/10 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

4.13. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 постанову Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010 залишено без змін.

4.14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 скасовано постанову Володимир-Волинського міського суду від 11.10.2010, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011, справу передано на новий розгляд.

4.15. Постановою Володимир-Волинського міського суду від 21.10.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4.16. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасовано постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21.10.2013 у справі № 154/2369/13а 2а/154/45/13 та закрито провадження у справі.

4.17. Суди також взяли до уваги те, що ТОВ "Гербор-холдінг" у квітні 2013 року звернулося із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом часткового демонтажу малодіяльних колій № 22, № 23 на станції Володимир-Волинський, які розташовані на земельній ділянці площею 7191 м2 за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Генерала Шухевича, 126-А, кадастровий номер 07:102:000:00:01:003:1292, що належить ТОВ "Гербор-холдінг" на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЯД № 286041, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2009. Позовні вимоги були обґрунтовані позбавленням позивача права користування вказаною земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності, у зв`язку із наявністю на ній малодіяльних колій № 22 та № 23 на станції Володимир-Волинський, які належать ДТГО "Львівська залізниця" (справа № 903/339/13). При цьому ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2015 провадження у справі № 903/339/13 зупинено до розгляду справи № 903/1173/15.

4.18. За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради № 24/18 від 16.04.2008, визнання незаконним розпорядження Володимир-Волинської міської ради № 281-РВ від 27.08.2008, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2022 касаційну скаргу ТОВ "Гербор-холдінг" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 903/1173/15 залишено без руху до 21.03.2022, але строк виконання цієї ухвали не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2022 касаційну скаргу Володимир-Волинської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 і рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 залишено без руху до 21.03.2022, але строк виконання цієї ухвали не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.04.2022 № 29.3-02/769 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 903/1173/15 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.

Ухвалами Верховного Суду від 03.05.2022 відкрито касаційне провадження за касаційного скаргою Володимир-Волинської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 і рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 та касаційною скаргою ТОВ "Гербор-холдінг" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 903/1173/15.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача-3, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги про визнання незаконним рішення, визнання незаконним розпорядження, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що Володимир-Волинська міська рада не дотрималася вимог пункту 4 статті 84 Земельного кодексу України, відповідно до якого землі під державними залізницями є власністю держави і не можуть передаватися у приватну власність, чим порушила права та охоронювані законом інтереси позивача як землекористувача.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 152 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

5.6. Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт". До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

5.7. Частиною 1 статті 11 Закону України "Про транспорт" установлено, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

5.8. Частиною 1 статті 23 Закону України "Про транспорт" передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Аналогічні положення містяться у статті 68 Земельного кодексу України.

5.9. Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт б частини 4 статті 84 Земельного кодексу України).

5.10. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.11. Згідно пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

5.12. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.13. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.14. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.15. Верховний Суд також зазначає, що частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.16. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

5.17. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

5.18. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

5.19. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

5.20. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3 15 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

5.21. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

5.22. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

5.23. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 05.09.2019 у справі № 914/4455/15.

5.24. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.25. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.26. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у Володимир-Волинської міської ради були відсутні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому і було відсутнє право на її відчуження АТ "Володимир-Волинська "Будмонтажмеханізація", а в АТ "Володимир-Волинська "Будмонтажмеханізація" - право на відчуження ТОВ "Гербор-холдінг" за оспорюваними договорами купівлі-продажу. Отже, суди констатували наявність підстав для визнання недійсним рішення № 24/18 від 16.04.2008, визнання недійсним розпорядження № 281-РВ від 07.08.2008, визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 12.08.2008, 17.07.2009, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №286111, виданого ТОВ "Гербор-холдінг".

5.27. Володимир-Волинська міська рада та ТОВ "Гербор-холдінг" не погоджуються із висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулися із касаційними скаргами на оскаржувані судові рішення. Водночас Володимир-Волинська міська рада та ТОВ "Гербор-холдінг", звертаючись із касаційними скаргами, зазначають, що касаційні скарги подаються на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.28. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо касаційної скарги Володимир-Волинської міської ради

5.29. Касаційну скаргу Володимир-Волинської міської ради з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано, зокрема, тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення пункту б частини 3 статті 84 та статті 125 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 444/2319/18, від 17.11.2021 у справі № 444/2195/18-ц.

5.30. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі Володимир-Волинської міської ради, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.31. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.32. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.33. Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень господарських судів попередніх інстанцій, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що обізнаний зі своїми правами позивач не звертався до суду із клопотанням про призначення експертизи у справі для підтвердження своїх позовних вимог та за своєю ініціативою таку експертизу не провів. Тому скаржник вважає, що в цьому випадку відсутні докази щодо порушення прав позивача, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які би беззаперечно свідчили, яка саме земельна ділянка перебувала у користуванні позивача, де проходить межа цієї земельної ділянки, та чи порушена ця межа. Володимир-Волинська міська рада зазначає, що такими доказами можуть бути висновки експертизи чи спеціаліста. За доводами скаржника наведене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 444/2319/18, від 17.11.2021 у справі № 444/2195/18-ц.

5.34. Однак Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 444/2319/18, ухвалену за позовом АТ "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування рішення № 19 Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 11.02.2016, скасування рішення № 29846243 від 01.062016 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та скасування в поземельній книзі запису про право власності на земельну ділянку та постанову Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 444/2195/18-ц, що ухвалена за позовом АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою смуги відведення шляхом демонтажу сітчастої огорожі, оскільки у справах, на які посилається скаржник, суди установили відсутність доказів знаходження земельних ділянок у смузі відведення залізниці, та належності їх до земель залізничного транспорту. Натомість у цій справі, господарські суди установили факт знаходження колій на спірній земельній ділянці. З огляду на такі обставини, Верховний Суд зазначає, що зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 444/2319/18, від 17.11.2021 у справі № 444/2195/18-ц, оскільки ґрунтується на фактичних установлених обставинах справи.

5.35. Також, за доводами Володимир-Волинської міської ради, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не роз`яснив можливість заявити відвід новому складу суду та не врахував висновок щодо вирішення такого питання, викладений у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 758/16245/17.

5.36. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 758/16245/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

5.37. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "касаційний суд враховує, що у судовому засіданні 16 серпня 2018 року, в якому брав участь представник фізичної особи - адвокат Васильняк Р. І., апеляційний суд повідомив учасників справи про склад колегії суддів, що переглядає справу, здійснені зміни членів колегії суддів і підстави такої зміни та роз`яснено право заявити відвід. Присутній у судовому засіданні в апеляційному суді представник заявника не зазначав про розгляд справи неповноважним судом та відвід колегії суддів з таких підстав не заявив. Враховуючи викладене, вказані доводи касаційної скарги направлені на скасування судового рішення апеляційного суду з формальних підстав".

5.38. Доводи Володимир-Волинської міської ради в цій частині зводяться до того, що зайнятість представника зумовила його відсутність у судовому засіданні, яке відбулось 17.01.2022, і це вплинуло на те, що Володимир-Волинська міська рада не була ознайомлена про змінений склад колегії суддів та про підстави такої зміни, а тому зазначені обставини позбавили можливості реалізувати право заявити відвід новому складу суду.

5.39. Перевіривши такі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 758/16245/17, на які посилається скаржник, з огляду на таке.

5.40. Верховний Суд установив, що у матеріалах справи наявна службова записка головуючого судді в цій справі - Петухова М. Г., подана керівнику апарату Північно-західного апеляційного господарського суду. В цій службовій записці зазначено, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Маціщук А. В. є необхідність внести зміни до складу колегії суддів.

На підставі розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 № 01-05/23 відбувся повторний автоматизований розподіл справи № 903/1173/15, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді. При цьому ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 було прийнято цю справу до провадження у новому складі суду.

5.41. Отже, матеріали цієї справи свідчать, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду було ухвалено у складі колегії суддів, яка відповідає складу, визначеному протоколом повторного автоматизованого розподілу справи № 903/1173/15.

5.42. Апеляційний господарський суд, відхиляючи заяву Володимир-Волинської міської ради про відкладення розгляду справи, взяв до уваги те, що у заяві не було вказано причини необхідності участі представника міської ради в судовому засіданні чи неможливості розгляду справи без його участі, в тому числі щодо дослідження доказів. При цьому суд зазначив, що основною передумовою для відкладення є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас Верховний Суд зазначає, що Володимир-Волинська міська рада самостійно розпоряджається своїми процесуальними правами, а оскільки явка у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, то можливість участі у судовому засіданні залежала виключно від волі скаржника. Тому зайнятість представника Володимир-Волинської міської ради 17.01.2022 в іншому судовому засіданні не може свідчити про обмеження судом можливості скористатися правом на подання заяви про відвід.

5.43. Крім того, Володимир-Волинська міська рада зазначає, що позивач під час судового засідання 17.01.2022 подав клопотання про призначення у цій справі судової земельно-технічної експертизи. Також у цей день ТОВ "Гербор-холдінг" були подані додаткові пояснення. Однак, як зазначає скаржник, він був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення по суті зазначених додаткових пояснень ТОВ "Гербор-холдінг" та поданого позивачем клопотання, а тому, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував висновок щодо такого питання, викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 444/2234/18.

5.44. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 444/2234/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом АТ Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

5.45. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови: "Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» порушено, оскільки для таких висновків мають бути надані належні і допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у користуванні позивача, де проходить її межа, чи порушена межа цієї земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста".

5.46. Перевіривши зазначені доводи, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 444/2234/18, на які посилається скаржник, з огляду на таке.

Наведений висновок зроблений з урахуванням конкретних обставин справи та не містить вичерпного переліку доказів, якими позивач може підтверджувати порушення прав на землю. Крім того, відповідно до частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.47. Водночас Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

5.48. Отже, процесуальним законодавством учасникам справи надано відповідні права, які використовуються ними на їх розсуд. АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Гербор-холдінг" скористалися наданими їм правами та подали до суду клопотання про призначення у цій справі судової земельно-технічної експертизи та додаткові пояснення. Натоміть Володимир-Волинська міська рада через її зайнятість 17.01.2022 не скористалася правом на участь у судовому засіданні, а тому доводи скаржника про те, що він був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення по суті зазначених додаткових пояснень ТОВ "Гербор-холдінг" та поданого позивачем клопотання визнаються Верховним Судом необґрунтованими, оскільки участь у судовому засіданні 17.01.2022 залежала виключно від волі скаржника.

5.49. Крім того, Володимир-Волинська міська рада зазначає, що у зв`язку із зайнятістю 17.01.2022 представника Володимир-Волинської міської ради, 17.01.2022 до апеляційного господарського суду вона подала заяву про відкладення судового засідання та продовження строку розгляду справи. Апеляційний господарський суд, розглянувши це клопотання, дійшов висновку про необхідність його відхилення із викладенням мотивів такого відхилення в оскаржуваній постанові. Однак, як вважає скаржник, апеляційний господарський суд всупереч вимогам частини 2 статті 281 Господарського процесуального кодексу України не вирішив питання про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи із постановленням відповідної ухвали.

5.50. Перевіривши такі доводи Володимир-Волинської міської ради, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Отже, зазначеними положеннями процесуального законодавства передбачено, що такі питання, зокрема, як відкладення розгляду справи, оголошення перерви, вирішуються шляхом постановлення ухвал. При цьому відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Таким чином, у разі відхилення клопотання про відкладення розгляду справи без виходу до нарадчої кімнати апеляційний господарський суд не позбавлений права викласти мотиви такого відхилення в ухваленій постанові.

5.51. Крім того, Володимир-Волинська міська рада вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив та не надав оцінки усім зібраним у справі доказам, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, на думку Володимир-Волинської міської ради, позивач пропустив строк позовної давності, що не враховано судом

5.52. Щодо доводів про пропуск строку позовної давності у цій справі, то відповідно до частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі 904/3405/19.

Суди у цій справі дійшли висновку про те, що причини пропуску строку позовної давності позивачем є поважними, а порушене право необхідно захистити, тому доводи в цій частині також є необгрунтованими.

5.53. Щодо доводів Володимир-Волинської міської ради про недослідження доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.54. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.55. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.56. За таких обставин недостатніми є доводи скаржників про неповне дослідження та з`ясування судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

5.57. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення.

5.58. Отже, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень з цієї підстави.

Щодо касаційної скарги TOB "Гербор-холдінг"

5.59. Касаційну скаргу TOB "Гербор-холдінг" із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано, зокрема, тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із цим, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував висновки щодо застосування частини 11 статті 270 та пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 915/1274/13.

5.60. TOB "Гербор-холдінг" наголошує на тому, що як учасник справи не отримувало ухвали про призначення судового розгляду на 17.01.2022. Про призначення судового засідання на цю дату дізнався представник ТОВ "Гербор-холдінг" адвокат Мартіросян А. Г. 16.01.2022 за допомогою телефонного зв`язку. Представником ТОВ "Гербор-холдінг" адвокатом Мартіросяном А. Г. на електронну адресу апеляційного суду 17.01.2022 було направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що у нього були ознаки захворювання та він перебував на лікарняному з 17.01.2022 до 31.01.2022 з діагнозом коронавірусна інфекція. Однак суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не розглянув цього клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із цим, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував висновки щодо застосування частини 11 статті 270 та пункту 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 915/1274/13.

5.61. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 915/1274/13, на яку посилається скаржник, ухвалена за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія стилю" про банкрутство. У цій постанові міститься висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, взагалі не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи, жодного висновку стосовного такого клопотання оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не містить.

5.62. Перевіривши зазначені доводи, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, а також про те, що зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 915/1274/13, на які посилається скаржник, з огляду на таке.

5.63. По-перше, доводи ТОВ "Гербор-холдінг" про те, що про призначення судового засідання на 17.01.2022 представник ТОВ "Гербор-холдінг" адвокат Мартіросян А. Г. дізнався 16.01.2022 за допомогою телефонного зв`язку, спростовуються матеріалами цієї справи. Зокрема, відповідно до протоколу судового засідання від 21.12.2021 Північно-західного апеляційного господарського суду у цьому судовому засіданні, зокрема, був присутній представник ТОВ "Гербор-холдінг" адвокат Мартіросян А. Г. Крім того, у матеріалах цієї справи наявна розписка від 21.12.2021, яка свідчить про те, що учасників справи повідомлено про відкладення розгляду апеляційної скарги, та зокрема, наявний підпис на цій розписці відповідача.

По-друге, матеріали цієї справи свідчать, що клопотання ТОВ "Гербор-Холдінг" про відкладення розгляду справи зареєстровано апеляційним господарським судом після призначеного часу судового засідання.

По-третє, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.64. ТOB "Гербор-холдінг" також вважає, що апеляційний господарський суд порушив положення пунктів 2, 3 частини 1 статті 42, статті 236, пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що позивачем було заявлено клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи, проте апеляційний господарський суд не заслухав думку сторін щодо цього клопотання. Тому, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував висновок щодо такого питання, викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 444/2234/18. Отже, TOB "Гербор-холдінг" наголошує, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання позивача про призначення судової експертизи, оскільки виключно експертиза може встановити, чи накладаються земельні ділянки, які є у користуванні позивача та у власності відповідача-3.

5.65. Верховний Суд констатує, що оцінка доводів щодо неврахування апеляційним господарським судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 444/2234/18, надавалась при аналізі доводів касаційної скарги Володимир-Волинської міської ради в пунктах 5.44 - 5.46 цієї постанови. При цьому Верховний Суд враховує, що Володимир-Волинська міська рада посилається на неврахування апеляційним судом висновку, ідентичного за змістом із висновком, про який зазначає TOB "Гербор-холдінг".

5.66. Також TOB "Гербор-холдінг" вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не установив та не дослідив того факту, чи дійсно вся земельна ділянка, яка належить ТОВ "Гербор-холдінг", перебувала у користуванні позивача, чи якась певна її частина. Цей факт, на думку скаржника, можна було встановити лише судовою земельно-технічною експертизою, клопотання про яку позивач мав би заявити під час підготовчого судового засідання в суді першої інстанції.

5.67. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.68. З урахуванням змісту пунктів 5.54 - 5.57 цієї постанови колегія суддів вважає, що посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення.

5.69. Отже, наведені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень з цих підстав.

5.70. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують правильних та обґрунтованих висновків судів.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Володимир-Волинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдінг" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду Волинської області від 10.09.2021 у справі № 903/1173/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова