ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/5314/20 (904/764/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: АТ КБ "Приватбанк" - адвокатів Ананійчука О.А. і Лопатнікової А.В., ТОВ "Ебоуд Файненс" - адвоката Новотоцьких А.В.,

ліквідатора ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" - арбітражного керуючого Чичви О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", до якої приєдналися Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМПЛЕКТ" і Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ",

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014

у справі № 904/5314/20 (904/764/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ебоуд Файненс"

до 1) Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк";

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, припинення права власності, зобов`язання повернути об`єкт нерухомого майна до ліквідаційної маси

в межах справи № 904/5314/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 відкрито провадження у справі № 904/5314/20 про банкрутство ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2021 у справі № 904/5314/20 ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чичву О.С.

У лютому 2021 року ТОВ "Ебоуд Файненс", в межах справи № 904/5314/20 про банкрутство ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ КБ "ПриватБанк", ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", в якому просило суд:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 10940, укладений 29.12.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

-припинити право власності АТ КБ "ПриватБанк" на об`єкт нерухомого майна: інженерно-лабораторний корпус (адміністративна будівля), будівля експерементальної бази, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 301858812101, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Набережна Заводська, будинок 9;

- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" повернути до складу ліквідаційної маси банкрута - ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" об`єкт нерухомого майна: інженерно-лабораторний корпус (адміністративна будівля), будівля експерементальної бази, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 301858812101, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Набережна Заводська, будинок 9.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі № 904/5314/20 (904/764/21) (суддя Соловйова А.Є.) позовну заяву ТОВ "Ебоуд Файненс" задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстрований в реєстрі 10940, укладений 29.12.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк". В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 904/5314/20 (904/764/21) (колегія суддів: Кузнецов В.О. - головуючий, Коваль Л.А., Чередко А.Є.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 - залишено без змін.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, AT КБ "ПриватБанк" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі № 904/5314/20 (904/764/21) в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.12.2014, укладеного між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПАТ КБ "ПриватБанк", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 10940; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги ТОВ "Ебоуд Файненс" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.12.2014, укладеного між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПАТ КБ "ПриватБанк", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 10940.

Підставами касаційного оскарження AT КБ "ПриватБанк" зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України - застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги та підстави касаційного оскарження, AT КБ "ПриватБанк" вказує на те, що:

-судом апеляційної інстанції застосовано положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. ч. 3, 6 ст. 13, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 27.01.2022 у справі № 904/5693/20 (904/4523/21), від 12.01.2022 у справі № 910/17629/18 (910/12093/20), від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, згідно з якими будь-який правочин вчинений боржником може бути поставлений під сумнів та визнаний недійсним в судовому порядку на підставі загальних норм цивільного законодавства України, якщо такий правочин вчинений на шкоду кредиторам боржника та призвів до настання неплатоспроможності боржника або вчинений з метою унеможливлення звернення стягнення на майно боржника для задоволення в кредиторів;

- судом апеляційної інстанції застосовано положення ст. ст. 331 332 ЦК України без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 16.09.2020 у справі № 201/10517/16-ц, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11, від 11.06.2019 у справі № 902/1414/13, від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 04.07.2018 у справі № 335/640/15, від 30.05.2018 у справі № 5013/462/12, dід 19.04.2018 у справі №161/3376/17 від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, та постановах Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, від 28.10.2009 у справі № 6-11500св09, від 12.09.2006 у справі №13/359пн, відповідно до яких перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише його поліпшує; результат реконструкції чи будь-якої іншої перебудови нерухомого майна не є новоствореною нерухомою річчю в розумінні приписів ст. ст. 331 332 ЦК України незалежно від того додержано при такій реконструкції чи перебудові (добудові) вимоги публічного законодавства про будівництво, архітектуру та регулювання містобудівної діяльності.

При цьому, заявник касаційної скарги вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про встановлення наявності порушення оспорюваним договором майнових прав та інтересів позивача, оскільки ні позивач у позовні заяві, ні суди не зазначили, яке саме майнове право або інтерес позивача було порушено або не визнано оспорюваним договором.

Також скаржник наголошує, що позивачем подано позов у даній справі щодо договору від 29.12.2014, тобто більше як через сім років від дати його укладення, що додатково свідчить про відсутність порушення оспорюваним договором будь-яких майнових прав та інтересів позивача, оскільки такі права у позивача щодо предмету оспорюваного правочину взагалі ніколи не існували.

Висновки суду першої інстанції про те, що укладення боржником договору від 29.12.2014 суперечить добросовісності, направлено виключно на зменшення активів ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" з метою уникнення звернення стягнення на предмет оспорюваного правочину за його зобов`язаннями, на думку AT КБ "ПриватБанк", не відповідають фактичним обставинам справи та є такими, що недоведені на підставі належних, допустимих, вірогідних та достатніх доказів наявних в матеріалах справи.

Від ТОВ "Ебоуд Файненс" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу AT КБ "ПриватБанк", у якому позивач просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі № 904/5314/20 (904/764/21) - залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими.

Посилаючись, зокрема, на висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 та від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) ТОВ "Ебоуд Файненс" наголошує на наявності підстав для звернення позивача з даним позовом та підстав для задоволення його вимог.

При цьому, у відзиві на касаційну скаргу позивач доводить, що договір купівлі-продажу від 29.12.2014 не відповідає ознакам добросовісності та був вчинений боржником на шкоду кредиторам з огляду на те, що:

- ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" було продано ПAT КБ "Приватбанк" об`єкт нерухомості, на який він ще не набув права власності з огляду на те, що об`єкт нерухомості вже було реконструйовано шляхом значного збільшення площі об`єкта, але станом на дату договору купівлі-продажу об`єкт нерухомості ще було введено в експлуатацію та не здійснено державної реєстрації нового об`єкта нерухомого майна. З огляду на ненабуття права власності на реконструйований об`єкт нерухомості, що існував станом на дату продажу, ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" не мала відповідних правомочностей на розпорядження ним (зокрема, продаж даного об`єкта нерухомості AT КБ "Приватбанк");

- обставини, викладені ТОВ "Ебоуд Файненс" у своїй позовній заяві, свідчать про суттєве заниження площі об`єкта нерухомості під час здійснення його купівлі-продажу, що очевидно зумовило заниження вартості даного об`єкта нерухомості у договорі купівлі-продажу від 29.12.2014.

Також ТОВ "Ебоуд Файненс" вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справи справедливо не було враховано заяву AT КБ "ПриватБанк" про застосування позовної давності

Разом з цим, від ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" і ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли заяви про приєднання до касаційної скарги AT КБ "ПриватБанк", у яких заявники просять змінити мотивувальну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 904/5314/20 (904/764/21), додавши частину про те, що сторони, приховавши дійсну вартість переданих об`єктів нерухомості, уклали договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Г.В., зареєстрований в реєстрі 10940, укладений 29.12.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПAT КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є AT КБ "ПриватБанк", чим нанесли збитки усім кредиторам ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського".

Водночас, AT КБ "ПриватБанк" продало заперечення проти задоволення заяв ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" і ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про приєднання до касаційної скарги Банку.

Оскільки ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2022 та від 28.06.2022 зазначені заяви були приєднані до касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014 у справі № 904/5314/20 (904/764/21), представники заявника касаційної скарги в судовому засіданні Верховного Суду просили закрити касаційне провадження за заявами ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" і ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про приєднання до касаційної скарги, посилаючись на те, що по своїй суті заяви про приєднання до касаційної скарги є самостійними касаційними скаргами, поданими без дотримання норм ч. 4 ст. 287 ГПК України, та з власними вимогами ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" і ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", які є повністю протилежними до вимог касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк". При цьому, представники Банку також наголосили, що заявниками не було доведено, що судові рішення у справі № 904/5314/20 (904/764/21) прийнято про їх права, інтереси та (або) обов`язки.

Так, відповідно до ст. 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції. До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" і ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", які подали заяви про приєднання до касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк", не виступали на стороні заявника касаційної скарги.

До того ж, викладені у відповідних заявах вимоги ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" і ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови та наведене ними обґрунтування є відмінними від вимог і доводів касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" про скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014 у справі № 904/5314/20 (904/764/21).

Отже, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників АТ КБ "Приватбанк", думку представника ТОВ "Ебоуд Файненс" та ліквідатора банкрута, колегія суддів дійшла висновку, приєднання ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" і ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" не відповідає вимогам ст. 297 ГПК України, а відтак, касаційне провадження за заявами ТОВ "АГРО КОМПЛЕКТ" і ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про приєднання до касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014 у справі № 904/5314/20 (904/764/21) підлягає закриттю.

Водночас, 26.07.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Ебоуд Файненс" про зупинення касаційного провадження у справі № 904/5314/20 (904/764/21) до опублікування Великою палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі № 910/12525/20.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що Великою палатою Верховного Суду у справі № 910/12525/20 розглядатиметься питання застосування ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 656 ЦК України та можливість визнання недійсним правочину з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є його стороною, яке (питання) Велика палата Верховного Суду в ухвалі від 03.11.2021 визнала виключною правовою проблемою.

На думку ТОВ "Ебоуд Файненс", справи № 904/5314/20 (904/764/21) та № 910/12525/20 є подібними, оскільки в обох справах нормативними підставами для визнання недійсним правочину є ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 656 ЦК України і позивачами є заінтересована особа , яка не є стороною правочину.

Водночас, від АТ КБ "Приватбанк" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло заперечення на клопотання ТОВ "Ебоуд Файненс" про зупинення касаційного провадження у справі № 904/5314/20 (904/764/21) до опублікування Великою палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі № 910/12525/20 з посиланням на те, що правовідносини у справах № 904/5314/20 (904/764/21) та № 910/12525/20 не є подібними, права сторін у цих справах виникли з різних правочинів і мають різне правове регулювання, питання статусу кредитора як зацікавленої особи у справі про банкрутство вже вирішено Верховним Судом, а ч. 1 ст. 656 ЦК України взагалі не підлягає застосуванню до правовідносин учасників справи № 904/5314/20 (904/764/21) .

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, за висновком Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

До того ж, у постанові від 12.10.2021 по справі № 233/2021/19 Велика палата Верховного Суду навела висновки щодо критеріїв подібності справ та зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій), і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) і об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-як обставини справи є важливими для визначення подібності правовідносин.

Врахувавши викладене, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ "Ебоуд Файненс", АТ КБ "Приватбанк", ліквідатора ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", обговоривши доводи клопотання про зупинення касаційного провадження у справі № 904/5314/20 (904/764/21) до опублікування Великою палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі № 910/12525/20 та доводи заперечення на зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справі, що розглядається, та у зазначеній ТОВ "Ебоуд Файненс" справі, не є подібними, а відтак, правовий висновок Великої палати Верховного Суду у справі № 910/12525/20 не матиме значення для надання правової оцінки правовідносинам у справі № 904/5314/20 (904/764/21).

Так, як вбачається з матеріалів справи № 904/5314/20 (904/764/21), спірні правовідносини виникли стосовно майна ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" - боржника у справі про банкрутство, в межах якої позивач, як один із кредиторів боржника відповідно до приписів чинного законодавства про банкрутство оскаржив в судовому порядку договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, вважаючи, що такий договір не відповідає ознакам добросовісності, вчинений боржником на шкоду кредиторам, а також просив скасувати право власності Банку на об`єкт нерухомого майна та зобов`язати Банк повернути і ліквідаційну масу боржника нерухоме майно.

Водночас, у справі № 910/12525/20 позивач, як заінтересована особа за правилами загального позовного провадження звернувся з позовом про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону з реалізації лоту, визнання недійсним протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу майнових прав.

Таким чином, спірними правовідносинами у справі № 910/12525/20 є відносини, які виникли в процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу у зв`язку з неправомірним включенням в пул активу Банку заборгованості за кредитними договорами, в забезпеченні яких укладено іпотечні договори щодо земельних ділянок, власником яких є позивач.

У зв`язку з викладеним, з огляду на те, що правовідносини у справах № 910/12525/20 і № 904/5314/20 (904/764/21) не є подібними, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення касаційного провадження у справі № 904/5314/20 (904/764/21) та залишення без задоволення відповідного клопотання ТОВ "Ебоуд Файненс".

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Ебоуд Файненс", ліквідатора ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" - арбітражного керуючого Чичви О.С., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.12.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" (продавець) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами п. 1.1 якого Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність об`єкт нерухомого майна, а саме: інженерно-лабораторний корпус (адміністративна будівля), будівля експериментальної бази, загальною площею 4859,6 кв.м. та будівля експериментальної бази загальною площею 2041,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 9, і зобов`язується сплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених цим Договором.

Предметом позову в межах справи про банкрутство ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" є вимоги ТОВ "Ебоуд Файненс", зокрема, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 29.12.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Звертаючись до суду, позивач послався на те, що він, як кредитор у справі про банкрутство, вимоги якого визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2020 та мають бути задоволені за рахунок продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі, є заінтересованою особою щодо усіх укладених боржником - ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" правочинів, які можуть вплинути на погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю предмета договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості від 29.12.2014 реальному об`єкту нерухомості, що знаходився за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 9 станом на дату укладення цього договору, відсутністю правомочностей у ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" на розпорядження об`єктом нерухомості станом на дату продажу - на 29.12.2014, а також заниженням ціни спірного об`єкта нерухомого майна, що істотно погіршило майновий стан боржника та зумовило його неплатоспроможність.

ТОВ "Ебоуд Файненс" вважає, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 29.12.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПАТ КБ "ПриватБанк" має бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 203 215 229 656 658 ЦК України.

При цьому, позивач вказує на те, що про своє порушене право зазначеним договором від 29.12.2014 він дізнався лише з моменту, як став учасником у справі про банкрутство та дізнався про існування цього договору на зборах кредиторів боржника - 15.01.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з заявою б/н від 19.04.2021 про застосування позовної давності у справі № 904/5314/20 (904/764/21) та просило на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ебоуд Файненс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.12.2014, посилаючись на те, що позивачу було відомо про факт вчинення оспорюваного правочину з 20.04.2015 (станом на дату укладання Договору підряду від 20.04.2015) як генеральному підряднику, а також те, що ТОВ "Ебоуд Файненс" не було наведено жодної обставини на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності за заявленими вимогами.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2014, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено з порушенням ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 656 ЦК України, оскільки предметом договору купівлі-продажу був товар, якого не було у продавця на момент продажу, та не було б створено продавцем у майбутньому.

Так, судом встановлено, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу у продавця - ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", не було об`єкта нерухомого майна, зазначеного у п. 1.1 цього Договору; об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 9, що належав ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" відповідно до договору купівлі-продажу від 18.07.2006, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., втратив свою тотожність з реально існуючим об`єктом нерухомості; реконструкція нерухомого майна не завершена, спірний об`єкт в експлуатацію не введений та не зареєстрований, а отже, не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

Також за висновком суду, станом на дату продажу об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 9 у результаті двох реконструкцій перетворився в об`єкт незавершеного будівництва, який, у свою чергу, до його введення в експлуатацію в цілому та здійснення державної реєстрації права власності на нього, є лише сукупністю належних забудовнику (ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського") будівельних матеріалів.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що права та інтереси позивача порушуються оспорюваним договором, оскільки ТОВ "Ебоуд Файненс" є кредитором боржника у справі про банкрутство, вимоги якого мають бути задоволенні за рахунок продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі, а отже позивач є заінтересованою особою стосовно вчиненого боржником оспорюваного правочину, що наділяє позивача правом на оскарження в судовому порядку Договору від 29.12.2014.

Водночас, судом встановлено, що позивачем не було порушено строк позовної давності у даній справі, з огляду на що цей строк необхідно відліковувати з 15.01.2021 - дати проведення загальних зборів кредиторів ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", коли кредитору - ТОВ "Ебоуд Файненс" було повідомлено про факт та обставини укладення договору купівлі-продажу від 29.12.2014 стосовно продажу об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська,9.

При цьому судом було відхилено як безпідставні твердження АТ КБ "ПриватБанк" про те, що з 20.04.2015 позивач міг бути обізнаним про укладення оспорюваного договору, оскільки, як зазначає банк, станом на дату укладання Договору підряду від 20.04.2015 власником предмету оспорюваного договору купівлі-продажу від 29.12.2014 вже був АТ КБ "ПриватБанк", про що позивачу, як генеральному підряднику було відомо.

Апеляційний суд підтримав зазначені висновки суду першої інстанції в повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Верховний Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого судового рішення.

У пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вище вимогам не відповідають, а їх висновки є передчасними.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з`ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

При розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються також загальні приписи ст. ст. 3 15 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного 29.12.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПАТ КБ "ПриватБанк", звернулась заінтересована особа - ТОВ "Ебоуд Файненс", яка вважає порушеними свої права та інтереси.

Обґрунтовуючи наявність порушеного права ТОВ "Ебоуд Файненс" у позовній заяві стверджує про наявність у боржника - ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", на момент вчинення спірного правочину значних грошових зобов`язань перед кредиторами та, зокрема, перед ТОВ "Ебоуд Файненс" у сумі 208 138,68 грн.

Крім того, доводячи наявність порушеного права, позивач як кредитор у справі про банкрутство ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" послався на те, що

- договір купівлі-продажу від 29.12.2014 було укладено з порушенням законодавства, а відтак, актив - об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд. 9 вибув з ліквідаційної маси боржника незаконно, що у свою чергу, може зумовити неможливість погашення кредиторських вимог позивача (заборгованість за кредиторськими вимогами перед ТОВ "Ебоуд Файненс", в свою чергу, виникла ще до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу) як кредитора у процедурі банкрутства;

- вартість об`єкта нерухомого майна визначається з огляду на його площу, а з огляду на те, що у договорі купівлі-продажу від 29.12.2014 площа будівлі Б-3 (будівля експериментальної бази) була вказана менше за фактичну на 1921 кв.м. (3962,0 кв.м. фактичної - 2041,0 кв.м. вказаної в договорі), це свідчить про заниження ціни за майно щонайменше на 5 млн. грн. (зазначена сума вирахувана з огляду на ціну майна вказану в договорі купівлі-продажу): фактично зазначена частина нерухомості була продана безоплатно, що істотно погіршило майновий стан боржника та зумовило його неплатоспроможність та непогашення заборгованості перед позивачем.

Верховний Суд акцентує, що у даному випадку важливим є врахування того, що звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору має бути направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Правильно зазначивши, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, важливе значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи, суд першої інстанції вдався до дослідження впливу оспорюваного ТОВ "Ебоуд Файненс" договору на іншого кредитора боржника - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", який не звертався до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014, та перед яким на момент вчинення спірного правочину, як встановив суд, боржник мав значні грошові зобов`язання в розмірі 10 126 000,00 грн.

Водночас, місцевий господарський суд належним чином не дослідив та не встановив, який вплив на права та законні інтереси саме ТОВ "Ебоуд Файненс" мали наслідки укладення боржником і ПАТ КБ "ПриватБанк" спірного договору за 6 років до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", тобто поза межами "підозрілого періоду" в розумінні спеціальної норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи значний період часу, який пройшов з дня вчинення оспорюваного правочину до відкриття провадження у цій справі про банкрутство ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020, у даному конкретному випадку оспорювання правочину заінтересованою особою, необхідним є надання належної оцінки та встановлення не стільки того, чи призвели дії сторін оспорюваного договору до істотного погіршення майнового стану боржника, чи зумовило це його неплатоспроможність, а головне - чи позбавило вчинення цього правочину законних майнових прав саме позивача - ТОВ "Ебоуд Файненс", перед яким ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" на момент вчинення спірного правочину мало грошові зобов`язання в сумі 208 138,68 грн.

З матеріалів справи не вбачається встановлення судом першої інстанцій наведених вище обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, а відтак, передчасним є висновок суду про доведеність ТОВ "Ебоуд Файненс" наявності його порушеного права оспорюваним правочином.

При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що не є встановленням наявності порушеного права позивача оспорюваним ним договором купівлі-продажу загальні висновки суду першої інстанції про те, що оскільки задоволення кредиторських вимог відбувається за рахунок майна боржника, то можливе включення до реєстру штучно створених вимог на підставі договорів, які не відповідають вимогам закону, прямо впливають на права кредиторів такого боржника щодо задоволення їх вимог у справі про банкрутство.

Щодо відхилення судом першої інстанції заяви АТ "ПриватБанк" про застосування позовної давності, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорів, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з заявою про застосування позовної давності.

Зазначена заява обґрунтована тим, що позивач - ТОВ "Ебоуд Файненс" довідався про укладення оспорюваного договору або у нього була можливість бути обізнаним про його укладення з 20.04.2015

На підтвердження цих доводів відповідач послався на те, що 30.12.2014 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір комісії №30/12-2014/1, за умовами якого ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" зобов`язалося укласти від імені Банку договори підряду/постачання з метою виконання реконструкції будівель експериментальної бази, що знаходиться в м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 9, а 20.04.2015 між ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського", ТОВ "Ебоуд Файненс" та ТОВ "АСУ" укладено договір підряду № 20-04/15-ЗЭБ, за умовами якого ТОВ "Ебоуд Файненс" (підрядник) зобов`язався виконати роботи з реконструкції системи вентиляції бомбосховища на об`єкті.

У заяві про застосування позовної давності АТ КБ "ПриватБанк" доводить, що станом на дату укладення договору підряду від 20.04.2015 ТОВ "Ебоуд Файненс" як підряднику стало відомо або у нього була можливість бути обізнаним про власника об`єкту, а відтак, і про факт продажу 29.12.2014 боржником - ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 9.

Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" зазначає про пропуск строку позовної давності з огляду на те що позивач був обізнаний про укладання оспорюваного правочину з матеріалів судової справи № 904/983/15, учасником якої було ТОВ "Ебоуд Файненс".

Водночас, ТОВ "Ебоуд Файненс" було подано заперечення стосовно заяви про застосування позовної давності, у якій зазначило, що ним не було пропущено строк звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки позовну давність необхідно відліковувати з 15.01.2021 - дати проведення загальних зборів кредиторів ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського".

Верховний Суд акцентує, що для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, відхиливши доводи та докази АТ КБ "ПриватБанк", надані ним в обґрунтування заяви про застосування позовної давності до вимог ТОВ "Ебоуд Файненс", зокрема, щодо обізнаності позивача з 20.04.2015 з фактом укладення оспорюваного ним договору, суд першої інстанції, разом з цим, повністю погодився з доводами ТОВ "Ебоуд Файненс" про те, що останнім не було пропущено позовну давність при зверненні з позовом у цій справі, та дійшов висновку, що даний строк необхідно відліковувати з 15.01.2021 - дати проведення загальних зборів кредиторів ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського".

Однак, погодившись з позивачем та дійшовши вказаного висновку, місцевий господарський суд не дослідив надані ТОВ "Ебоуд Файненс" докази на підтвердження його доводів щодо дати, з якої, на його думку, слід відліковувати позовну давність та не врахував, що при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Як було зазначено вище, за змістом ст. 86 ГПК України, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. ст. 7 13 15 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.

Проте, з прийнятого у справі судового рішення вбачається, що місцевий господарський суд вимог наведених вище вимог ГПК України не дотримався.

Відтак, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передчасним є відхилення судом першої інстанції заяви АТ КБ "ПриватБанк" про застосування позовної давності до вимог ТОВ "Ебоуд Файненс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014.

Водночас, розглядаючи справу по суті спору та ухвалюючи рішення про визнання оспорюваного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу від 29.12.2014 був укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 656 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як зазначено місцевим судом, у даному випадку у продавця - ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" не було на момент укладення договору об`єкта нерухомого майна, зазначеного у п. 1.1 спірного Договору; реальний об`єкт нерухомого майна, що йому належав станом на дату продажу, втратив тотожність з майном, що належало йому до реконструкції, а до введення двох реконструйованих будівель в експлуатацію в цілому та здійснення державної реєстрації даного об`єкта після реконструкції у продавця ще не було і нового об`єкта нерухомого майна (що був утворений після реконструкції).

Однак, при розгляді спору у цій справі, суд першої інстанції вдався до дослідження реєстраційного законодавства, яким встановлено порядок державної реєстрації об`єкта нерухомого майна після здійснення реконструкцій та отримання свідоцтва на реконструйований об`єкт, а також норм ЦК України щодо права власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав, разом з цим, суд належним чином не дослідив зміст оспорюваного договору та не надав йому належну правову оцінку.

При цьому, зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається, на підставі яких наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що за результатом реконструкції об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд.9, такий об`єкт в цілому став об`єктом незавершеного будівництва, який, у свою чергу, до його введення в експлуатацію в цілому та здійснення державної реєстрації права власності на нього є лише сукупністю належних ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" будівельних матеріалів.

Водночас, суд першої інстанції не надав оцінки і доводам та наданим АТ КБ "ПриватБанк" доказам про те, що станом на дату вчинення оспорюваного правочину характеристики Об`єкта, зазначені у договорі купівлі-продажу від 29.12.2014, відповідали технічним характеристикам та опусу Об`єкта, які наявні були в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починаючи з 26.02.2014, а відтак, продавець - ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" володів Об`єктом, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Виходячи з аналізу наведеної норми, особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, в контексті зазначеного має значення дослідження судом вказаних вище доводів АТ КБ "ПриватБанк" як покупця об`єкту нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 29.12.2014.

За сукупністю наведених вище обставин та допущених судом порушень норм чинного законодавства, передчасним є висновок місцевого суду про невідповідність купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2014 вимогам ч. 1 ст. 656 ЦК України.

На вказані недоліки рішення суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не звернув уваги на приписи наведених вище норм, не дослідив всі обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, що є порушенням вимог ст. 269 ГПК України, на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові.

Так, відповідно до ст. 269 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, а може і усунути недоліки ухваленого судового рішення, самостійно встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при вирішенні спору, застосувавши відповідні норми матеріального та процесуального права.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, підтримавши висновки місцевого суду, не надав належної оцінки викладеним в апеляційній скарзі доводам АТ КБ "ПриватБанк", зокрема, щодо пропуску ТОВ "Ебоуд Файненс" позовної давності, недоведеності позивачем порушення його прав та інтересів оспорюваним правочином, та не навів відповідного обґрунтування на їх відхилення.

Крім того, без жодної оцінки та перевірки залишились аргументи АТ "КБ "Приватбанк" про те, що станом на дату укладання оспорюваного правочину були відсутні судові рішення про стягнення з боржника на користь ТОВ "Ебоуд Файненс" будь-яких сум заборгованості, також були відсутні і відкриті виконавчі провадження про стягнення з ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" на користь позивача будь-яких сум заборгованості, що додатково, на думку Банку, доводить відсутність порушеного права ТОВ "Ебоуд Файненс" оспорюваним ним правочином.

Не було надано апеляційним судом і належної оцінки доводам АТ "КБ "Приватбанк" про те, що не відповідають фактичним обставинам справи та є такими, що недоведені на підставі належних, допустимих, вірогідних та достатніх доказів висновки суду першої інстанції про те, що укладення ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" договору від 29.12.2014 суперечить добросовісності, направлений виключно на зменшення його активів з метою уникнення звернення стягнення на предмет оспорюваного правочину за зобов`язаннями ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського".

Зокрема, висновок апеляційного суду про те, що спірний договір не відповідає ознакам добросовісності та був вчинений боржником на шкоду кредиторам обґрунтований лише посиланням на загальні положення щодо необхідності обрання боржником варіантів добросовісної поведінки так, щоб його дії не призвели до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Жодних правових висновків з посиланням на належно досліджені та встановлені обставини справи, яка розглядається, оскаржувана постанова не містить.

Водночас, на думку колегії суддів, дослідження та надання оцінки всім наявним у справі доказам та доводам всіх учасників справи в їх сукупності є обов`язковим при розгляді спору у даній справі.

Верховний Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний господарський суд відхилив доводи АТ "КБ "Приватбанк" про обізнаність ТОВ "Ебоуд Файненс" про укладення спірного договору через його учасника - ТОВ ""КУА Фінансовий Капітал", а також відхилив надані апелянтом копії договорів застави обладнання, рішення НБУ №105 від 13.05.2016, витяг з порталу "Youcontrol", оскільки вказані обставини та докази не були предметом розгляду суду першої інстанції. При цьому судом не прийнято і надані позивачем суду апеляційної інстанції копії інформації з Державних реєстрів, оскільки не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Однак, зазначивши виключно про те, що вони не приймаються судом апеляційної інстанції, суд не дослідив та не встановив, чи доводили сторони об`єктивну неможливість подання вказаних вище доказів до місцевого суду, або ці докази ними подавались, але не були досліджені судом першої інстанції. У контексті зазначеного оскаржувана постанова жодних висновків не містить.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

Аналогічно, у даній справі, ненадання судом належної оцінки всім обставинам справи, колегія суддів вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.

У справі, яка розглядається, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, в порушення вимог ст. 269 ГПК України, не здійснив належний апеляційний перегляд рішення суду, що стало наслідком неусунення недоліків, допущених місцевим господарським судом.

У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній справі про за результатами розгляду вимог ТОВ "Ебоуд Файненс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.12.2014.

Окремо Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідно зазначити, що судове засідання Центрального апеляційного господарського суду відбулось 24.02.2022 за відсутності учасників провадження у справі.

Водночас, представником АТ "КБ "Приватбанк" було подано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на початок бойових дій на всій території України та введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022.

За змістом ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, зокрема, за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У даному конкретному випадку, за сукупністю всіх обставин, Верховний Суд не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що викладені у клопотанні АТ "КБ "Приватбанк" причини неявки представника у судове засідання саме 24.02.2022, є неповажними.

При цьому, посилання апеляційного суду на те, що воєнний стан не зупиняє здійснення правосуддя, а заявником не надано доказів проведення бойових дій на території Дніпропетровської області та наявності загрози життю та здоров`ю учасників справи, колегія суддів не може визнати обґрунтованим та таким, що відповідає ситуації, що склалася зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Разом з цим Верховний Суд акцентує, що дійсно, в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена задля недопущення обмеження конституційного права особи на судовий захист, однак, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, що мав врахувати суд апеляційної інстанції.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі № 904/5314/20 (904/764/21) в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням усіх учасників справи, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У зв`язку з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції розподіл судових витрат відповідно до ст.129 ГПК України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ебоуд Файненс" про зупинення касаційного провадження у справі № 904/5314/20 (904/764/21) - залишити без задоволення.

Касаційне провадження за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОМПЛЕКТ" і Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" про приєднання до касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - закрити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2021 у справі № 904/5314/20 (904/764/21) в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2014 - скасувати.

Справу № 904/5314/20 (904/764/21) у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.