ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/581/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Кушніра І. В., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке" на рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018 (суддя Костюк С. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 (головуючий суддя Демидюк О. О., судді Павлюк І. Ю., Савченко Г. І.) у справі за позовом Комунального підприємства "Луцьке" до Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької районної державної адміністрації Волинської області про стягнення 282 623,88 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 16.08.2018 Комунальне підприємство "Луцьке" (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Відповідач, Відділ) з позовом про стягнення коштів у розмірі 282 623,88 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що між Позивачем та Відповідачем укладено Договори підряду № 1 від 22.06.2015 та № 1/08-15 від 10.08.2015 на виконання капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів в с. Боратин, Луцького району, Волинської області на суму 224 952,48 грн та 683 251,00 грн відповідно. Також між Позивачем та ТОВ "Айвер" укладено Договори № 1/07 та № 02/08-15 на виконання робіт з капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів в с. Боратин, Луцького району, Волинської області. За вказаними Договорами № 1/07 та № 02/08-15 у Позивача перед ТОВ "Айвер", яке виконувало ремонті роботи, виникла заборгованість у сумі 246 662, 00 грн, яку в подальшому стягнуто з Позивача з урахуванням інфляційних втрат на підставі судового рішення у справі № 903/68/17. Зазначена заборгованість, стягнута за вказаним рішенням, виникла у Підприємства через неправомірні дії Відділу, який виділені на оплату будівельних робіт з капітального ремонту покрівлі бюджеті кошти сплатив ТОВ "Стир Агробуд", яке фактично зазначені роботи не виконувало.

1.3. В заяві про зміну підстав позову Позивач зазначив, що кошти у сумі 282 623,88 грн підлягають стягненню з Відповідача в порядку регресу відповідно до статті 228 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки були сплачені Підприємством замість Відділу на виконання рішення у справі № 903/68/17, в якому встановлено вину Відділу в несплаті Підприємству зазначених коштів.

1.4. Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що не є стороною договорів, укладених між Позивачем та ТОВ "Айвер", тому не несе жодної відповідальності перед зазначеними особами за цими договорами. Звертаючись до суду, Позивач не надав копій актів приймання-передачі робіт КБ-2В та довідки КБ-3, які підписані Підприємством та ТОВ "Айвер" щодо виконання ремонтних робіт капітального характеру за Договором № 1/07 від 14.07.2015 та Договором субпідряду № 2/08-15 від 27.07.2015. Також Позивач не надав жодних доказів наявності у Відповідача заборгованості станом на 01.01.2016, 01.01.2017 та 01.01.2018, що підтверджується також даними бухгалтерського обліку.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 20.11.2018 Господарський суд Волинської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 29.01.2019, яким у позові відмовив.

2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що в судовому рішенні у справі № 903/68/17 відсутні будь-які посилання щодо невиконання зобов`язань в частині оплати виконаних робіт за договорами, укладеними між Позивачем та Відповідачем від 22.06.2015 та 10.08.2015, а також щодо невиконання зобов`язань останнім. Крім того Позивач не надав договорів підряду на виконання капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої шкоди І - ІІІ ступенів в с. Боратин, Луцького району Волинської області, укладені між Підприємством та Відділом на спірну суму, а також акти виконаних робіт, довідки про виконання робіт, розрахунки за цими договорами, обґрунтований розрахунок вимог до Відповідача. З наданих Позивачем доказів неможливо встановити факт неналежного виконання Відділом договорів підряду від 22.06.2015 та 10.08.2015 щодо здійснення оплати на суму 282 623,88 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

4.1. Позивач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції надав Договори підряду № 1 від 22.06.2015 та № 1/08-15 від 10.08.2015, які були укладені Підприємством з Відділом; Договори субпідряду № 1/07 від 14.07.2015 та № 2/08-15 від 27.07.2015, укладені між Підприємством та ТОВ "Айвер"; акти виконаних робіт (погоджені Відповідачем); платіжне доручення від 22.10.2018; рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/68/17. Однак зазначені документи не взяті судами до уваги.

4.2. Суд першої інстанції неправильно застосував статтю 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка не містить вимоги про доведення вини третьої особи у завданні шкоди, навпаки стаття 1166 ЦК України покладає обов`язок доказування на особу, яка підозрюється в такій шкоді.

4.3. Суди не врахували, що поняття "шкода" і "збитки" не є тотожними, а Позивач звертався про регресне відшкодування збитків відповідно до статті 228 ГК України, а не про регресне відшкодування шкоди, що свідчить також про неправильне застосування статей 224, 225 ГК України.

4.4. Суди не застосували частину першу статті 74, частину четверту статті 75 ГПК України.

4.5. Довідка Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, на яку послались суди як на доказ відсутності заборгованості Відповідача, видана за період до 01.04.2017, тобто до ухвалення рішення, яким встановлено факт виконання робіт саме ТОВ "Айвер".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відділ подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

5.2. Суди в повному обсязі та ґрунтовно дослідили обставини справи та ті докази, які були представлені сторонами спору, а також правильно застосували норми права. Судами створювались всі умови для доказування сторонами своєї позиції з дотриманням принципів змагальності сторін.

6. Встановлені судами обставини

6.1. У судовому рішенні у справі №903/68/17 за позовом ТОВ "Айвер" до Підприємства, Відділ - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про стягнення 282 623,88 грн, відсутні будь-які посилання на невиконання Відповідачем зобов`язань в частині оплати виконаних робіт за договорами, укладеними між Підприємством та Відділом від 22.06.2015 та від 10.08.2015.

6.2. Під час розгляду справи №903/68/17 Господарський суд Волинської області досліджував господарські відносини, що виникли з виконання умов договорів №1/07 та 02/08-15 на виконання робіт з капітального ремонту покрівлі ЗОШ І-ІІІ ст. с. Боратин Луцького району, укладеними між ТОВ "Айвер" та Підприємством. При цьому у судовому рішенні у зазначеній справі відсутні будь-які посилання щодо невиконання зобов`язань в частині оплати будівельних робіт третьою особою - Відділом.

6.3. Договори підряду на виконання капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с. Боратин, Луцького району, Волинської області від 22.06.2015 та 10.08.2015 укладені між Підприємством та Відділом на суму 224 952,48 грн та 683 251,00 грн предметом розгляду у справі № 906/68/17 не були.

6.4. На підставі наданих Позивачем доказів суд першої інстанції встановив, що між Підприємством та Відділом 22.06.2015 та 10.08.2015 укладено договори підряду на виконання капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів в с. Боратин, Луцького району, Волинської області на суми 224 952,48 грн та 683 251,00 грн. Доказів наявності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за вказаними договорами судам не надані.

6.5. Згідно з довідкою Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області за даними бухгалтерського обліку та звітності Підприємства дебіторська чи кредиторська заборгованість по розрахунках з Відділу освіти Луцької РДА за капітальний ремонт станом на 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017, 01.04.2017 не рахується (а. с. 44 - 51).

6.6. Відповідно до висновку № 9132-9133 судової будівельно-технічної експертизи виконані у 2015 році будівельною організацією роботи з "Капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня в с. Боратин Луцького району Волинської області (корпус № 1, № 2, № 3, № 4, № 5)" відповідають проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Перелік та об`єм фактично виконаних будівельних робіт, проведених з капітальному ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня в с. Боратин Луцького району Волинської області (корпус № 4, № 5) відповідає переліку та об`єму будівельних робіт передбачених проектно-кошторисною документацією та переліку та об`єму будівельних робіт внесених в акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) (а. с. 83 - 89).

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

7.2. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

7.3. Предметом розгляду у цій справі є заявлена Позивачем вимога про стягнення з Відповідача 282 623,88 грн збитків відповідно до статей 224, 225, 228, 229 ГК України.

7.4. Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

7.5. Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

7.6. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

7.7. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

7.8. При цьому за статтею 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов`язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб`єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

7.9. Таким чином право на стягнення з третіх осіб збитків в порядку регресу має особа, яка такі збитки відшкодувала.

7.10. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що відповідно до рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/68/17 сплатив на користь ТОВ "Айвер" 282 623,88 грн за укладеними з останнім Договорами підряду на виконання капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів в с. Боратин, Луцького району Волинської області. Позивач вважає, що зазначена заборгованість виникла з вини посадових осіб Відповідача, оскільки бюджетні кошти, виділені для проведення цих робіт, сплачені Відповідачем на користь ТОВ "Стир Агробуд", хоча роботи виконані ТОВ "Айвер", отже зазначена сума коштів є збитками, завданими Позивачу.

7.11.Суди встановили, що предметом розгляду у справі № 903/68/17, на рішення в якій посилається Позивач як на підставу своїх вимог, були правовідносини, які виникли з Договору № 1/07 на виконання робіт з косметичного ремонту покрівлі ЗОШ І - ІІІ ступенів с. Боратин, Луцького району, укладеного Позивачем з ТОВ "Айвер", а саме щодо наявності або відсутності заборгованості за вказаним Договором.

7.12.При цьому судами зазначено, що у вказаному рішенні відсутні будь-які посилання щодо невиконання Відділом, який було залучено до участі у справі як третьої особи, зобов`язань в частині оплати будівельних робіт.

7.13.Водночас, як свідчать встановлені судами обставини, у зазначеній справі не розглядалось питання про стягнення збитків, що виключає підстави для звернення Позивача з посиланням на це рішення на обґрунтування цього позову в порядку статті 228 ГК України.

7.14.З огляду на наведене Суд відхиляє як неналежні доводи Скаржника (підпункт 4.2) про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 1166, 1191 ЦК України.

7.15. Отже, обставин, які б свідчили про наявність у Відповідача обов`язку сплатити на користь Позивача зазначену суму відповідно до статей 224, 225, 228 ГК України у цій справі не встановлено, з огляду на що Суд вважає необґрунтованими доводи Скаржника (підпункт 4.3) про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій зазначених норм права.

7.16. Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

7.17.При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.

7.18. Водночас, на підставі наданих Позивачем доказів суд першої інстанції встановив, що між Підприємством та Відділом 22.06.2015 та 10.08.2015 укладено договори підряду на виконання капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів в с. Боратин, Луцького району, Волинської області на суми 224 952,48 грн та 683 251,00 грн. Доказів наявності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за вказаними договорами у заявленій в позові сумі 282 623,88 грн судам не надані.

7.19. При цьому Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункт 4.5) на неналежність довідки Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, на яку послались суди як на доказ відсутності заборгованості, оскільки доказів на спростування вказаних у цій довідці відомостей Позивач не надав, а, відповідно до статті 300 ГПК України, оцінка доказів у справі не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

7.20. Разом з цим, посилання суду апеляційної інстанції на те, що Позивачем не надав Договори підряду на виконання капітального ремонту покрівлі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с. Боратин, Луцького району, Волинської області від 22.06.2015 та 10.08.2015, укладені ним та Відповідачем на суму 224 952,48 грн та 683 251,00 грн, акти виконаних робіт, є безпідставним, оскільки спростовується встановленими судом першої інстанції обставинами.

7.21. У зв`язку з чим Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункт 4.1) на те, що судами не взяті до уваги надані ним докази.

7.22. З огляду на викладене Суд відхиляє посилання Скаржника (підпункт 4.4) на порушення судами частини першої статті 74, частини четвертої статті 75 ГПК України як такі, що під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження і висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

7.23. Враховуючи наведене, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 903/581/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді І. В. Кушнір

Ю. Я. Чумак