ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

Справа № 922/313/20 (922/3069/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д.: Мухітдінова Р. Д. (особисто, в режимі відеоконференції),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро2007": Пакіна А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д.

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022

у складі колегії суддів Россолова В. В. - головуючого, Гетьмана Р. А., Шутенко І. А.

та рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2021

у складі судді Усатого В. О.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" в особі ліквідатора

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро2007"

про зобов`язання вчинити певні дії

у межах справи № 922/313/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро"

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача

1. Господарським судом Харківської області здійснюється провадження у справі № 922/313/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" (далі - ТзОВ "Профагро", боржник, позивач), відкрите ухвалою від 14.05.2020.

2. Постановою від 21.04.2021 Господарський суд Харківської області визнав ТзОВ "Профагро" банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру у справі; ліквідатором боржника призначив арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича (далі - ліквідатор боржника Мухітдінов Р. Д.).

3. 02.08.2021 до Господарського суду Харківської області надійшов позов ліквідатора боржника Мухітдінова Р. Д. до комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (замінена згідно ухвали від 03.09.2021 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007", далі - ТзОВ "Профагро2007", відповідач), в якому позивач просить:

- визнати кредиторські вимоги ТзОВ "Профагро" у розмірі 2 065 600,00 грн перед ТзОВ "Профагро2007";

- зобов`язати комісію з припинення ТзОВ "Профагро2007" включити до передавального акту (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчого балансу (у разі поділу), положення про правонаступництво щодо зобов`язань ТзОВ "Профагро2007" перед ТзОВ "Профагро" у загальному розмірі 2 065 600,00 грн.

4. Позов ТзОВ "Профагро" мотивований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з повернення боржнику наданої ТзОВ "Профагро2007" зворотної безоплатної фінансової допомоги, яка повернена ним не в повному обсязі, з урахуванням чого у нього наявна заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 2 065 600,00 грн, з яких: 642 900,00 грн заборгованість за договором підтверджена випискою по особовим рахункам ТзОВ "Профагро" за період з 12.09.2017 по 13.07.2021 у АБ "Південний" та 422 700,00 грн заборгованість за цим договором підтверджена випискою по особовому рахунку ТзОВ "Профагро" за період з 01.01.2016 по 26.07.2021 у АТ "Прокредит банк".

5. Як зазначає ліквідатор боржника Мухітдінов Р. Д., згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ "Профагро2007" з 03.06.2021 знаходиться в стані припинення на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її організації; строк розгляду вимог кредиторів встановлений до 04.08.2021.

6. Враховуючи зазначене ліквідатор ТзОВ "Профагро" Мухітдінов Р. Д. направив на адресу комісії з припинення ТзОВ "Профагро2007", яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, заяву з кредиторськими вимогами до відповідача. Однак, поштове відправлення (заява з кредиторськими вимогами) не було вручено комісії з припинення ТзОВ "Профагро2007" та повернулось на адресу відправника.

7. Згодом, наведені обставини (бездіяльність комісії з припинення у вигляді, в тому числі, неотримання поштової кореспонденції за місцем реєстрації, не розгляду кредиторських вимог) зумовили звернення ліквідатора боржника Мухітдінова Р. Д. до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви та зрештою - пред`явлення позову у цій справі.

8. ТзОВ "Профагро2007" у відзиві на позовну заяву щодо позову заперечує зазначаючи, що ним були виконані всі зобов`язання грошового характеру перед ТзОВ "Профагро" та в повному обсязі проведені платежі за договором зворотної фінансової допомоги.

Рух справи в судах попередніх інстанцій

9. 05.08.2021 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву ліквідатора боржника Мухітдінова Р. Д. до розгляду та відкрив провадження у справі № 922/3069/21 в межах справи № 922/313/20 про банкрутство ТзОВ "Профагро"; призначив справу до розгляду.

10. 03.09.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла заява позивача від 03.09.2021 вх. 20503, в якій він уточнив суб`єктний склад учасників справи, зазначивши, що визначені ним позовні вимоги фактично стосуються ТзОВ "Профагро2007", яке він просить вважати належним відповідачем у справі.

11. 03.09.2021 Господарський суд постановив ухвалу у справі, якою, зокрема, задовольнив заяву позивача від 03.09.2021 вх. 20503 та замінив відповідача у справі: комісію з припинення ТзОВ "Профагро2007" на ТзОВ "Профагро2007"; задовольнив раніше подане разом з позовом до суду клопотання позивача від 02.08.2021 вх. 17892 про витребування доказів; витребував у ТзОВ "Профагро2007" в особі комісії з припинення копію договору від 09.06.2017 № 1 на підставі якого надавалась зворотна безоплатна фінансова допомога ТзОВ "Профагро2007", та додаткових угод до нього.

12. 20.09.2021 до суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2021, зокрема: копії договору про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2017 № 01; копії виписки по рахунку ТзОВ "Профагро2007" в АТ "КБ "Приватбанк" з копіями платіжних доручень щодо повернення отриманої фінансової допомоги за договором від 09.06.2017 № 1; копії виписки по рахунку ТзОВ "Профагро2007" в АТ "Прокредитбанк"; копії акту звірки станом на 14.09.2021, складеного ТзОВ "Профагро2007".

13. 19.10.2021 до суду від ліквідатора ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д. надійшла заява від 19.10.2021 вх. 24449 про зменшення позовних вимог, в якій він, із посиланням на виявлення ним в ході детального перерахунку неточностей щодо суми заявлених вимог (щодо неврахування сум повернення фінансової допомоги, помилкового зарахування в рахунок повернення суми коштів перерахованих без призначення платежу) просить:

- визнати кредиторські вимоги ТзОВ "Профагро" у розмірі 2 047 600,00 грн перед ТзОВ "Профагро2007";

- зобов`язати комісію з припинення ТзОВ "Профагро2007" включити до передавального акту (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчого балансу (у разі поділу), положення про правонаступництво щодо зобов`язань ТзОВ "Профагро2007" перед ТзОВ "Профагро" у загальному розмірі 2 047 600,00 грн.

14. 29.10.2021 на адресу суду від ТзОВ "Профагро2007" надійшов відзив від 29.10.2021 вх. 25414 на заяву ліквідатора про зменшення позовних вимог, в якому відповідач зазначає про відсутність у нього заборгованості перед ТзОВ "Профагро" із посиланням на те, що у долученій ним на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2021 виписці міститься інформація про проведений ним 28.02.2018 платіж на користь ТзОВ "Профагро" в розмірі 2 466 000,00 грн із призначенням платежу: "повернення зворотної фінансової допомоги", який з урахуванням листа відповідача від 01.03.2018 вих. № 01032018 адресованого ТзОВ "Профагро" щодо уточнення призначення платежу за платіжним дорученням від 28.02.2018 № 55 підлягає врахуванню в рахунок повернення зворотної фінансової допомоги згідно з договором від 09.06.2017 № 1. Додатком до відзиву долучено копію листа від 01.03.2018 вих. № 01032018.

15. 02.11.2021 ліквідатор ТзОВ "Профагро" Мухітдінов Р. Д. подав до суду клопотання від 02.11.2021 вх. 25712 про призначення у справі технічної експертизи документів на вирішення якої поставити питання щодо встановлення період часу нанесення відтиску печаток ТзОВ "Профагро" та ТзОВ "Профагро2007" на листі відповідача від 01.03.2018 вих. № 01032018 та періоду часу нанесення рукописного тексту "Отримав 02.03.2018 підпис ОСОБА_2 на листі ТзОВ "Профагро2007" від 01.03.2018 вих. № 01032018 й період часу нанесення підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на цьому листі.

16. Аналогічне клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів ліквідатор ТзОВ "Профагро" Мухітдінов Р. Д. заявив в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

17. 09.06.2017 між ТзОВ "Профагро" (кредитор) та ТзОВ "Профагро2007" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1 (далі - договір), відповідно до умов договору якого кредитор зобов`язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк.

18. Відповідно до пункту 2.1, 2.2 договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в еквіваленті 5 млн грн без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі.

19. За пунктом 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з рахунку кредитором або шляхом внесення готівкових коштів через касу банку на поточний рахунок позичальника.

20. Згідно із пунктом 2.4 договору поворотна фінансова допомога надається строком на один рік з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

21. Позичальник має право повертати поворотну фінансову допомогу кредитору частинами. Повернення грошових коштів проводиться або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора в установі банку, або шляхом видачі грошових коштів кредитору частинами в касі позичальника з урахуванням готівкових обмежень. Строк дії договору визначений до 09.06.2018 (пункти 3.2, 3.3, 8.1 Договору).

22. Суди попередніх інстанцій встановили, що за твердженням позивача ним на підставі аналізу виписок з банківських рахунків ТзОВ "Профагро" в АБ "Південний" та АТ "Прокредитбанк" встановлено отримання ТзОВ "Профагро2007" від ТзОВ "Профагро" за договором поворотної фінансової допомоги від 09.06.2017 № 1 у період з 09.06.2017 по 05.02.2018 поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 3 284 900,00 грн, яку повернуто відповідачем не в повному обсязі.

23. За розрахунком позивача сума неповернутої ТзОВ "Профагро2007" поворотної фінансової допомоги складає 2 047 600,00 грн.

24. Як установили суди попередніх інстанцій, під час розгляду справи представник ТзОВ "Профагро2007" не заперечував наявність між сторонами господарських правовідносин та факту укладення договору про поворотну фінансову допомогу від 09.06.2017 та отримання за таким договором коштів.

25. Водночас суди попередніх інстанцій також взяли до уваги, що представник відповідача стверджує про повне виконання ТзОВ "Профагро2007" взятих ним за договором зобов`язань та повернення у повному обсязі отриманої фінансової допомоги.

26. Суди попередніх інстанцій встановили, що з банківських виписок АТ "Прокредитбанк" та АБ "Південний" убачається повернення ТзОВ "Профагро2007" отриманої ним фінансової допомоги за договором від 09.06.2017 № 1 у розмірі 1 237 300,00 грн. У банківських виписках саме на таку суму платежів містяться призначення платежів "повернення поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 09.06.2017".

27. Однак, як установили суди, з банківських виписок вбачається та не заперечується самим позивачем, що ТзОВ "Профагро2007" на користь ТзОВ "Профагро" здійснювались інші платежі з призначенням "повернення поворотної фінансової допомоги", в яких відсутні посилання на конкретний номер договору та дату такого договору.

28. Суди попередніх інстанцій врахували, що з наданої банківської виписки вбачається перерахування відповідачем за платіжним документом від 28.02.2018 № 55 суми в розмірі 2 466 000,00 грн.

29. Крім того, суди попередніх інстанцій з`ясували, що відповідач долучив до матеріалів лист ТзОВ "Профагро2007" від 01.03.2018 щодо конкретизації призначення платежу в сумі 2 466 000,00 грн як такого, що стосується повернення зворотної фінансової допомоги, згідно з договором № 1 від 09.06.2017".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

30. 04.11.2021 Господарський суд Харківської області прийняв рішення у справі № 922/313/20 (922/3069/21), яким у задоволенні позовних вимог ліквідатор ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д. відмовив; скасував вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2021 заходи забезпечення позову у справі.

31. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю у відповідача заборгованості за договором, яку позивач просить визнати в якості кредиторських вимог ТзОВ "Профагро" до ТзОВ "Профагро2007".

32. Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно наявних матеріалів справи ТзОВ "Профагро2007" повернуло ТзОВ "Профагро" 3 703 300,00 грн фінансової допомоги, з яких: 1 237 300,00 грн (платежі із зазначенням номеру договору від 09.06.2017 № 1) + 2 466 000,00 грн (платіжний документ № 55 без зазначення номеру договору, однак беручи до уваги лист від 01.03.2018 про уточнення призначення платежу підлягає врахуванню як платіж за договором від 09.06.2017 № 1). Тобто розмір поверненої відповідачем допомоги складає 3 703 300,00 грн, тоді як ним отримано - 3 284 900,00 грн.

33. Щодо листа ТзОВ "Профагро2007" від 01.03.2018 місцевий господарський суд зазначив, що направлення контрагенту господарських відносин листа з конкретизацією платежу не суперечить вимогам цивільного законодавства та не є зміною призначення такого платежу, з урахуванням чого прийняв платіжне доручення № 55 в якості доказу на підтвердження перерахування відповідачем коштів саме за договором від 09.06.2017 № 1, обґрунтувавши свій висновок в цій частині: 1) відсутністю доказів наявності (існування) заборгованості ТзОВ "Профагро2007" перед ТзОВ "Профагро" за іншими договорами; 2) змістом самого листа ТзОВ "Профагро2007" від 01.03.2018 з якого, на думку суду, вбачається конкретизація такого платежу з урахуванням того, що в ньому не зазначено за яким саме договором здійснюється повернення коштів.

34. Також місцевий господарський суд відхилив клопотання ліквідатора ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д. про призначення експертизи у справі з посиланням на можливість встановити з поданих позивачем банківських виписок загальний розмір грошових коштів, переданих ТзОВ "Профагро" до ТзОВ "Профагро2007" та розмір повернутих коштів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

35. Східний апеляційний господарський суд постановою від 19.01.2022 рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2021 залишив без змін, погодившись з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності у ТзОВ "Профагро2007" заборгованості за договором від 09.06.2017 № 1 та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

36. Апеляційний господарський суд під час оцінки платіжного доручення в якості доказу на підтвердження обставини повернення ТзОВ "Профагро2007" коштів за договором поворотної фінансової допомоги від 09.06.2017 № 1 врахував, що: правова природа платежу за платіжним документом від 28.02.2018 № 55 "зворотна фінансова допомога", тобто така ж як і у договорі від 09.06.2017 № 1; період її повернення співпадає з періодом дії договору від 09.06.2017 № 1; на час розгляду позову у цій справі ліквідатором не надано доказів як існування інших договорів фінансової допомоги, так і наявності (існування) заборгованості ТзОВ "Профагро2007" перед ТзОВ "Профагро" за іншими договорами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін.

37. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платіжне доручення від 28.02.2018 № 55 з призначенням платежу "зворотна фінансова допомога" в розмірі 2 466 000,00 грн підлягає врахуванню в якості доказу перерахування ТзОВ "Профагро2007" коштів за договором поворотної фінансової допомоги від 09.06.2017 № 1.

38. Водночас апеляційний господарський суд не прийняв в якості належного доказу у справі лист ТзОВ "Профагро2007" від 01.03.2018 про конкретизацію призначення зазначеного платежу "повернення зворотної фінансової допомоги, згідно з договором № 1 від 09.06.2017", зазначивши, що 1) цей лист є документом, складеним в односторонньому порядку та підлягає розгляду в якості суб`єктивної оцінки ТзОВ "Профагро 2007" щодо реалізованої ним дії про перерахування коштів; 2) належним доказом перерахування коштів є платіжна документація та банківська виписка з відображенням проведених грошових операцій.

39. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначення експертизи у справі з посиланням на відсутність необхідності перевірки достовірності листа від 01.03.2018 вих. № 01032018, як правової передумови призначення експертизи у справі, оскільки, з огляду на обставини спору та заперечення ліквідатора ТзОВ "Профагро", висновки суду щодо існування заборгованості у ТзОВ "Профагро2007" за договором поворотної фінансової допомоги № 1 від 09.06.2017 та її розміру підлягають встановленню за наслідками дослідження: 1) кількості та змісту угод, предметом яких є надання ТОВ "Профагро2007" поворотної фінансової допомоги; 2) розміру повернутої допомоги на підставі даних, відображених у платіжній документації, а не на підставі даних, відображених у зазначеному листі.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

40. 04.02.2022 ТзОВ "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2021, в якій просить оскаржені рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким поданий ним позов задовольнити.

Рух касаційної скарги

41. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/313/20 (922/3069/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.02.2022.

42. 09.02.2022 до Верховного Суду від позивача надійшла заява про заміну сторони правонаступником, у якій він просить замінити відповідача у справі ТзОВ "Профагро2007" його правонаступниками - ТзОВ "Реал Агро Запчастина", ТзОВ "Тех Агро Запчастина" та ТзОВ "Надія".

43. У період з 15.02.2022 до 25.02.2022 суддя Банасько О. О. перебував на лікарняному.

44. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

45. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

46. Відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 02.03.2022 № 29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану" з 02.03.2022 встановлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану та запроваджено організаційні заходи, згідно яких тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду; встановлено, що судді Верховного Суду здійснюють свої повноваження дистанційно.

47. Наказом Голови Верховного Суду від 29.03.2022 № 33/0/8-22 "Про припинення здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно" припинено здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно.

48. 12.04.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відклав розгляд заяви ТзОВ "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д. від 09.02.2022 про заміну відповідача ТзОВ "Профагро2007" правонаступниками до розгляду справи № 922/313/20 (922/3069/21) у відкритому судовому засіданні; відкрив касаційне провадження у справі № 922/313/20 (922/3069/21) за касаційною скаргою ТзОВ "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д.; призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 09.06.2022; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.05.2022.

49. 03.05.2022 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" від ліквідатора ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв`язку, яке суд ухвалою від 05.05.2022 задовольнив.

50. 09.05.2022 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання уповноваженої особи засновників (учасників) ТзОВ "Профагро" Бондаренка Василя Анатолійовича про відкладення розгляду справи на іншу дату.

51. У судове засідання 09.06.2022 з`явилися ліквідатор ТзОВ "Профагро" Мухітдінов Р. Д. та представник ТзОВ "Профагро2007", які надали пояснення у справі.

Розгляд заяв (клопотань)

Щодо заяви позивача про заміну сторони правонаступником

52. Заява ліквідатора ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д. мотивована припиненням ТзОВ "Профагро2007" в результаті його реорганізації з визначенням правонаступниками відповідача - ТзОВ "Реал Агро Запчастина", ТзОВ "Тех Агро Запчастина" та ТзОВ "Надія".

53. На підтвердження факту правонаступництва позивачем долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2022.

54. Ліквідатор ТзОВ "Профагро" Мухітдінов Р. Д. в судовому засіданні 09.06.2022 подану ним до суду заяву підтримав, додатково зазначивши, що ним в межах справи про банкрутство ТзОВ "Профагро" до суду було подано клопотання про витребування передавального акту на підтвердження реорганізації відповідача, яке судом задоволено, однак такий акт наразі йому не надано.

55. Представник ТзОВ "Профагро2007" щодо заяви позивача заперечив зазначивши про відсутність підстав для її задоволення, оскільки розгляд справи судами попередніх інстанцій здійснювався з урахуванням суб`єктного складу учасників спору визначеного позивачем.

56. Розглянувши наведену заяву позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши учасників справи, суд зважає на таке.

57. Відповідно до положень статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

58. Згідно із частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

59. Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (частина перша статті 106 ЦК України).

60. Частиною другою статті 107 ЦК України визначено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

61. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою в судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

62. Крім того, правонаступництво відбувається, зокрема, у разі виділу юридичної особи (сингулярне правонаступництво), але за умови переходу до такої особи прав та обов`язків материнської особи. Зазначене закріплюється у розподільчому балансі (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/4105/16, від 11.09.2019 у справі № 922/4110/16, від 17.04.2020 у справі № 904/3787/18).

63. Однак, як свідчить зміст поданої заяви та безпосередньо підтверджено заявником в ході розгляду справи, ліквідатором ТзОВ "Профагро" Мухітдіновим Р. Д. не додано доказів, які підтверджують обсяг набутих прав та обов`язків відповідача юридичними особами визначеними ним в заяві - ТзОВ "Реал Агро Запчастина", ТзОВ "Тех Агро Запчастина" та ТзОВ "Надія".

64. Ураховуючи наведене, заява ліквідатора ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д. про заміну відповідача правонаступником залишається судом без задоволення, що не позбавляє права заявника на повторне звернення з наданням відповідних доказів в обгрунтування такого клопотання.

Щодо клопотання уповноваженої особи засновників (учасників) ТзОВ "Профагро" Бондаренка В. А. про відкладення розгляду справи

65. Клопотання уповноваженої особи засновників (учасників) ТзОВ "Профагро" Бондаренка В. А. мотивоване неможливістю забезпечити свою явку в судове засідання через збройну агресію Російської Федерації проти України, оскільки на території його проживання (м. Харків) ведуться активні бойові дії.

66. Ліквідатор ТзОВ "Профагро" Мухітдінов Р. Д. та представник ТзОВ "Профагро2007" щодо клопотання уповноваженої особи засновників (учасників) ТзОВ "Профагро" Бондаренка В. А. поклалися на розсуд суду.

67. Розглянувши наведене клопотання уповноваженої особи засновників (учасників) ТзОВ "Профагро" Бондаренка В. А. суд дійшов висновку про його залишення без задоволення, оскільки заявником в супереч нормам статей 73 74 77 ГПК України не надано жодних доказів на підтвердження обставин його перебування на території ведення активних бойових дій. Крім того, в контексті можливості реалізації Бондаренком В. А. своїх процесуальних прав, в тому числі на участь в судовому засіданні, суд також зважає, що згідно наявних матеріали справи, уповноважена особа засновників (учасників) ТзОВ "Профагро" Бондаренко В. А., брав участь у розгляді справи, як в суді першої та апеляційної інстанції, через свого представника - адвоката Сасіну К. О., доказів закінчення повноважень якої на представництво його інтересів (в тому числі неможливості нею реалізації своїх повноважень) останнім не надано. До того ж, Бондаренко В. А., з урахуванням моменту обізнаності про дату та час судового засідання на підтвердження чого свідчить подане ним клопотання від 06.05.2022, мав можливість реалізувати право на подання відзиву (пояснень) на касаційну скаргу із застосування засобів дистанційного зв`язку (шляхом надіслання на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, або іншими дистанційними засобами), яким він не скористався.

68. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

69. Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 12.04.2022 на 09.06.2022, обов`язковою не визнавалася про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 7 резолютивної частини ухвали суду.

70. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України.

71. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

72. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

73. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання уповноваженої особи засновників (учасників) ТзОВ "Профагро" Бондаренка В. А. та можливість розгляду справи за його відсутності.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ліквідатора ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д.)

74. Ліквідатора ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д. в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на прийняття оскаржених судових рішень з порушенням норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наданого відповідачем листа від 01.03.2018 на підтвердження конкретизації призначення платежу за платіжним дорученням № 55 на суму 2 466 000,00 грн та не застосували під час його оцінки норми статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку № 88), Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22).

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що лист відповідача від 01.03.2018 щодо конкретизації платежу міг братися до уваги лише за умови, якщо він дійсно був направлений та виготовлений в період часу 01.03.2018 та у разі подання його межах процесуальних строків;

- суди відмовили в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи у справі з підстав необґрунтованості, хоча єдиною підставою незадоволення такого клопотання могло бути те, що він поданий не в межах процесуальних строків;

- суди не дотрималися принципу змагальності господарського судочинства, з урахуванням чого оскаржені судові рішення не відповідають нормам статті 236 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

75. Відзиву, письмових пояснень від ТзОВ "Профагро2007" щодо поданої позивачем касаційної скарги не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

76. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

77. За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

78. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

79. Відповідно до частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

80. Предметом судового розгляду у цій справі є позов ТзОВ "Профагро" Мухітдінова Р. Д. про визнання ТзОВ "Профагро" кредитором перед ТзОВ "Профагро2007" та зобов`язання комісії з припинення ТзОВ "Профагро2007" включити до передавального акту (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчого балансу (у разі поділу), положення про правонаступництво щодо зобов`язань відповідача.

81. У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо повернення наданої поворотної фінансової допомоги.

82. Отже до предмету доказування у справі за визначеного предмету спору та змісту спірних правовідносин, належить, зокрема, встановлення: 1) суми наданої позикодавцем поворотної фінансової допомоги за договором, 2) суми поверненої позичальником поворотної фінансової допомоги за договором та як результат 3) наявності/відсутності у позичальника перед позикодавцем заборгованості за цим договором.

83. Верховний Суд акцентує на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

84. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

85. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

86. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

87. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

88. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

89. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

90. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

91. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

92. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування ствердженої обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

93. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

94. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

95. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

96. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

97. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

98. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

99. Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

100. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

101. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

102. У справі, що розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, зміст доводів сторін, спірним є питання суми наявності/відсутності у нього перед позикодавцем заборгованості за договором з урахуванням здійснених позичальником повернень поворотної фінансової допомоги за цим договором.

103. Суд першої інстанції за результатом розгляду заявленого ТзОВ "Профагро" позову дійшов висновку про недоведеність вимог позивача у заявленому розмірі, оскільки поворотна фінансова допомога повернена відповідачем в сумі 3 284 900,00 грн, тоді як повернено поворотну фінансову допомогу в сумі 3 703 300,00 грн. Такий висновок місцевого господарського суду зроблено, з-поміж іншого, із посиланням на проведене відповідачем згідно платіжного документа від 28.02.2018 № 55 перерахування коштів на суму 2 466 000,00 грн без зазначення номеру та дати договору, яку суд, взявши до уваги лист відповідача від 01.03.2018 щодо конкретизації платежу, врахував в якості платежу за договором.

104. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача заборгованості за договором, однак не прийняв до уваги в якості доказу лист відповідача від 01.03.2018 щодо конкретизації платежу, оскільки він складений в односторонньому порядку та не є доказом перерахування коштів. Водночас суд апеляційної інстанції врахував лише як доказ, що свідчить про повне повернення відповідачем отриманої фінансової допомоги за договором, проведений ним платіж на суму 2 466 000,00 грн за платіжним документом від 28.02.2018 № 55, зазначивши про однакову правову природу платежу за договором та цим платіжним документом, співпадіння періоду повернення допомоги, ненадання ліквідатором доказів існування інших договорів та заборгованості за таким договорами.

105. Утім наведені висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача заборгованості за договором перед позивачем з огляду на проведений ним платіж на суму 2 466 000,00 грн суд вважає передчасними, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог позивача.

106. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що умовами договору сторони погодили, що позичальник має право повертати поворотну фінансову допомогу кредитору частинами. Повернення грошових коштів проводиться або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора в установі банку, або шляхом видачі грошових коштів кредитору частинами в касі позичальника з урахуванням готівкових обмежень (пункти 3.2, 3.3 договору).

107. Тобто умовами договору сторони погодили можливість здійснення повернення позичальником коштів за договором як в безготівковому порядку так і шляхом видачі в касі позичальника.

108. Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22).

109. Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

110. Відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

111. Отже саме на відповідача як платника покладено обов`язок заповнення платіжного документа в частині реквізиту "призначення платежу" та саме він відповідає за дані, що зазначені в цьому реквізиті платіжного доручення.

112. Тож очевидно, що можливість проведення зарахування в рахунок оплати (повернення коштів) за конкретним договором безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким платник (в цьому разі позичальник) здійснював платіж контрагенту (в цьому разі позикодавцю) на виконання договору.

113. Натомість відсутність реквізиту "призначення платежу" (визначення його в загальному, без конкретизації на виконання якого зобов`язання) задля проведення зарахування платежу на виконання укладеного між сторонами договору (проведеної операції) зумовлює на практиці необхідність з`ясування наявності між сторонами інших правовідносин, правової підстави здійснення такого перерахування, в тому числі конкретизації призначення відповідного платежу.

114. За цих умов питання щодо внесення змін до реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки пунктом 1.19 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 визначено, що платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

115. Тобто після списання коштів з рахунку платника, вирішення питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу" здійснюється фактично сторонами переказу без участі банку (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/20378/16, від 10.02.2020 у № 909/146/19).

116. Однак, суд першої інстанції наведене залишив поза увагою та не зважаючи на заперечення позивача щодо ствердженого відповідачем погодження між сторонами конкретизації платежу на суму 2 466 000,00 грн за платіжним документом від 28.02.2018 № 55 на підставі долученого відповідачем листа від 01.03.2018, як і заперечення щодо існування самого листа, наявності підпису ТзОВ "Профагро" про його отримання на копії примірника такого листа, долучення копії цього листа до справи майже напередодні прийняття в ній рішення, встановлену можливість існування між сторонами інших договорів з огляду на наявні тривалі між ними господарські відносини, не надав (з урахуванням цих обставин) оцінки дійсному волевиявленню сторін на вчинення дій зі зміни призначення платежу.

117. Крім того, місцевий господарський суд під час з`ясування наявності заборгованості у відповідачем за договором, незважаючи на встановлені ним обставини проведення ТзОВ "Профагро2007" на користь ТзОВ "Профагро" інших платежів з призначенням "повернення поворотної фінансової допомоги", в яких відсутні посилання на конкретний номер договору та дату такого договору, врахував в якості оплати за договором саме здійснений відповідачем платіж у цей період на суму 2 466 000,00 грн, яка перевищує на 418 400,00 грн суму наданої йому фінансової допомоги позивачем за договором та не надав оцінку доцільності повернення фінансової допомоги у такому розмірі. Окрім того, не звернув увагу, що зазначення в платіжному документів призначення платежу "повернення поворотної фінансової допомоги", з урахуванням наявних між сторонами тривалих правовідносин, достеменно не дозволяє стверджувати за яким саме договором здійснювалася таке перерахування коштів.

118. Апеляційний господарський суд, хоча і не взяв до уваги наданий відповідачем лист від 01.03.2018 як такий, що складений в односторонньому порядку та не є доказом перерахування коштів, разом з тим визнав платіж відповідача на суму 2 466 000,00 грн проведеним на виконання договору з огляду на правову природу платежу, період його проведення та ненадання ліквідатором доказів існування інших договорів фінансової допомоги та заборгованості перед позивачем, залишивши поза увагою встановлені судом першої інстанції в оскарженому судовому рішенні обставини наявності тривалих правовідносин між сторонами, зміст банківських виписок, в яких відображені платежі здійснені в рамках таких правовідносин, зокрема наявності в період здійснення оплати на згадану вище суму інших платежів з призначенням "повернення поворотної фінансової допомоги", проведення перерахування коштів відповідачем на значно більше сум чим сума наданої фінансової допомоги.

119. Суд звертає увагу, що вимоги позивача у цій справі ґрунтуються на порушенні відповідачем саме договірних зобов`язань з повернення наданої фінансової допомоги за договором, проте, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій достеменно не встановили, з урахуванням специфіки триваючих правовідносин між сторонами, фактичних обставин справи, наявності/відсутності у відповідача заборгованості за цим договором (зокрема не з`ясували дійсного розміру сум поверненої фінансової допомоги саме в рамках виконання договору).

120. Частиною четвертою статті 74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

121. Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи. Однак зазначене не позбавляє суд права витребувати у сторони докази у передбаченому статтею випадку.

122. Тобто суд не позбавлений права з урахуванням встановлених обставин справи у разі виникнення в нього сумнівів щодо підтвердження здійснених повернень відповідачем коштів за договором, наявності наявності/відсутності у відповідача заборгованості за договором витребувати докази, що можуть підтверджувати такі операції (заборгованість).

123. Проте ухвалюючи судові рішення за результатом розгляду заявлених позивачем вимог суди попередніх інстанцій не врахували зазначених вище норм та не з`ясували у світлі наведених обставин можливості застосування приписів частини четвертої статті 74 ГПК України.

124. Окрім того, без належної оцінки судів попередніх інстанцій за наявності в матеріалах справи двох взаємосуперечливих позицій сторін щодо наявності у відповідача заборгованості за договором, заперечення позивача щодо погодження між сторонами конкретизації платежу на суму 2 466 000,00 грн, встановлені судом першої інстанції обставини наявності тривалих господарських правовідносин між сторонами в рамках яких могло мати місце укладення інших договорів, наявність інших платежів у лютому 2018 року, проведення платежу відповідачем на суму, яка з урахуванням раніше здійснених ним перерахувань перевищує суму отриманої фінансової допомоги, залишене питання можливості призначення експертизи у справі.

125. Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

126. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

127. У рішенні ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

128. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

129. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі 927/110/18).

130. Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості, в тому числі з власної ініціативи призначити експертизу для з`ясування питання, щодо обставин, що мають значення для справи, в цьому разі фактичної наявності/відсутності заборгованості відповідача за договором поворотної фінансової допомоги від 09.06.2017 № 7 з урахуванням проведених ним повернень сум отриманих коштів за цим договором, наявність якої слугувала підставою звернення позивача за позовом до суду.

131. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

132. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

133. До повноважень Верховного Суду згідно приписів статті 300 ГПК України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

134. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії").

135. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

136. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

137. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

138. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

139. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог ТзОВ "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д.

Щодо суті касаційної скарги

140. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТзОВ "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

141. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

142. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

143. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

144. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

145. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін. Зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог ТзОВ "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д. здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, зокрема:

1) дослідити та визначити дійсний розмір суми повернутих коштів відповідачем за договором поворотної фінансової допомоги від 09.06.2017 № 7, з урахуванням чого встановити наявність/відсутність у нього заборгованості за цим договором;

2) з`ясувати можливість застосування у світлі обставин цієї справи приписів частини четвертої статті 74 ГПК України щодо витребування доказів (бухгалтерських документів, фінансових звітів, податкової звітності, довідок банківських установ щодо руху коштів між сторонами договору тощо) на підтвердження розміру суми повернутих відповідачем коштів за договором поворотної фінансової допомоги від 09.06.2017 № 7;

3) у разі необхідності вирішити питання у відповідності до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової експертизи у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи (підтвердження наявності/відсутності заборгованості відповідача за договором поворотної фінансової допомоги від 09.06.2017 № 7 з урахуванням проведених ним повернень сум отриманих коштів за цим договором).

146. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги позивача з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Щодо судових витрат

147. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який ухвалює судове рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки щодо застосування норм права

148. Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

149. За змістом пункту 1.19 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 питання щодо внесення змін до реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, тобто після списання коштів з рахунку платника, вирішення питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу" здійснюється фактично сторонами переказу без участі банку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р. Д. задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2021 у справі № 922/313/20 (922/3069/21) скасувати повністю.

3. Справу № 922/313/20 (922/3069/21) направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков