ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2130/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Катрюк"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

(суддя - Чорногуз М.Г., суддів - Мальченко А.О., Агрикова О.В.)

від 13.06.2022

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі"

до Приватного підприємства "Катрюк"

про стягнення 76 823, 06 грн,

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

1. 27.04.2022 Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Катрюк" (надалі - Підприємство) в порядку письмового провадження ухвалив постанову, якою було рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

2. 01.06.2022 Підприємство засобами поштового зв`язку надіслало до Північного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило:

- визнати причини пропуску строку на подання доказів, що підтверджують понесені відповідачем витрати на правничу допомогу, поважними та поновити строк для їх подачі;

- ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути із позивача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

3. Заява мотивована тим, що:

- у відзиві на позовну заяву відповідач заявляв, що очікує понести судові витрати у суді першої інстанції у розмірі 15000,00 грн, а відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- у суді апеляційної інстанції відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн;

- докази (договір про надання правничої допомоги, додаткові угоди до нього та прибуткові ордери) щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена відповідачем на користь Адвокатського об`єднання, подаються з пропуском п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, оскільки копія постанови не надсилалася на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а була надіслана лише 30.05.2022 в електронній формі на електронну адресу АБ "Ольги Пєнязькової";

- причини пропуску строку на подання доказів, що підтверджують понесені відповідачем витрати на правничу допомогу, є поважними, оскільки апеляційна скарга розглядалась без участі представників сторін, а з текстом постанови апеляційного суду вдалось ознайомитися лише 30.05.2022.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 заяву про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

5. Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- якщо справа призначається до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині першої заяви по суті (у даному випадку апеляційної скарги) або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті);

- відповідач просив в апеляційній скарзі покласти на позивача судові витрати, але не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку та доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу до апеляційної скарги до ухвалення постанови від 27.04.2022 та не заявляв про подальше подання таких доказів;

- п`ятиденний строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу слід обчислювати з наступного за днем вручення відповідачу копії постанови від 27.04.2022, оскільки розгляд апеляційної скарги відбувався без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження;

- останнім днем для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу є 23.05.2022 (враховуючи що 21.05.2022 припав на вихідний день), оскільки 16.05.2022 о 14:32 представник відповідача Пєнязькова О.О. отримала копію постанови, що була надіслана на електронну адресу (olgapenyazkova@gmail.com, counselpenyazkova@gmail.com), що підтверджується повідомленням про отримання вказаного електронного листа;

- відповідач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, лише 01.06.2022 і пропустив строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу;

- посилання на ознайомлення із текстом постанови лише 30.05.2022 не підтверджує факт отримання копії постанови відповідачем 30.05.2022 та не може бути підставою для поновлення процесуального строку для подання доказів;

- відповідач не дотримав вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), тому заява про ухвалення додаткового рішення залишається без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

6. 01.07.2022 року представник відповідача надіслав до суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду заяви.

7. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що:

7.1 суд апеляційної інстанції порушив норми частини п`ятої статті 242, частин першої, четвертої, п`ятої, шостої статті 6 ГПК України, пунктів 1, 2 та 6 розділу 2 Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 227 від 07.11.2016, оскільки не надіслав копію постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а 16.05.2022 направив копію постанови на неофіційну електронну адресу представника, яка не є офіційною електронною адресою учасника справи, за відсутності відповідної заяви;

7.2 направлення судового рішення електронним листом на електронну пошту учасника справи, який не зареєстрований у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІКС) як користувач, не є належним врученням такого рішення (постанови Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 279/5407/20, від 23.12.2021 у справі № 484/37/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/76/21);

7.3 лише 23.05.2022 представник відповідача подав заяву, в якій фактично надав згоду на отримання судової кореспонденції в електронному вигляді. У відповідь на цю заяву 30.05.2022 суд надіслав постанову із коментарем про відсутність фінансування на відправлення поштової кореспонденції.

7.4 заява про ухвалення додаткового рішення була надіслана до суду 01.06.2022, тобто на наступний день після отримання представником відповідача копії постанови у відповідь на надіслану заяву;

7.5 розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України є помилковим. Нормами статті 244 ГПК України не передбачено процесуального порядку залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду. Подібний висновок викладений у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №850/1/18, який може бути застосований за аналогією до господарського судочинства.

Позиція інших учасників справи

8. Позивач отримав ухвалу про відкриття касаційного провадження 15.07.2022, відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

9. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, дійшов помилкового висновку, що така заява підлягає залишенню без розгляду з підстав, передбачених частиною восьмої статті 129 ГПК України, з огляду на таке.

10. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

11. Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

12. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 126 ГПК України).

13. За загальним правилом питання, як розподілити між сторонами судові витрати, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України), а в суді апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови (підпункти б) та в) пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України).

14. Водночас, згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1).

15. Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

16. Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

17. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

18. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

18.1 кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому згідно з положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які відповідач поніс у суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду (пункт 5.5 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21червня 2022 року у справі № 908/574/20);

18.2 право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі 910/16803/19);

18.3 процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та пункт 20 постанови від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21);

18.4 вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19));

18.5 правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 620/2936/20);

18.6 оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. У такому разі підлягає застосуванню інша вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 4.2.4 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06 жовтня 2020 року у справі № 922/376/20);

18.7 у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, учасник справи має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини восьмої статті 129 ГПК України п`ятиденного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі його пропуску- належним чином обґрунтувати поважність причин (пункт 24 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 918/853/20);

18.8 ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (пункт 20 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі постанови Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 911/4670/13, постанова від 21 грудня 2019 року у справі № 910/6298/19, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19);

18.9 заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (пункти 57-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19));

18.10 Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України (див. пункти 53, 57 постанови);

18.11 потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 908/574/20 (провадження № 61-3454св22)).

19. Аргументи скаржника щодо необхідності врахування висновку, викладеного у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №850/1/18 (касаційне провадження №К/9901/18419/19), відхиляються, оскільки у постанові від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду (див. пункт 9.9).

20. Висновок щодо неможливості залишення заяви без розгляду стосується випадків, коли докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу були подані до закінчення судових дебатів у справі (а не після ухвалення рішення суду), тобто вчасно, проте суд не вирішив про розподіл цих судових витрат при ухваленні рішення суду. Наведене узгоджується з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладені у постановах від 19 січня 2022 року у справі № 600/785/21-а та від 17 січня 2021 у справі № 826/116/17.

21. Верховний Суд зауважує, що заява відповідача має назву про ухвалення додаткового судового рішення, але в прохальній частині містить клопотання визнати причини пропуску строку на подання доказів, що підтверджують понесені відповідачем витрати на правничу допомогу, поважними та поновити строк для їх подачі. Таке питання вирішується відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України. Тому аргументи скаржника (пункт 7.5) щодо не застосовування цієї норми до спірних правовідносин відхиляються.

22. Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач або його представник подав докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до ухвалення апеляційним судом судового рішення, або заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення та протягом п`яти днів.

23. Заява про подання доказів після ухвалення рішення по суті була зроблена у відзиві на позовну заяву та стосувалась виключно судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, що очікує понести відповідач у суді першої інстанції. Заяви, яка стосується витрат саме на професійну правничу допомогу, яка б змістовно виражала намір відповідної особи отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат, апеляційна скарга не містить.

24. Відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат, а не для залишення її без розгляду (див. пункт 18.1; 18.10 цієї постанови).

25. Щодо розгляду заяви в частині вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, що поніс відповідач у суді першої інстанції, та пропуску строку на подання відповідних доказів, то Верховний Суд в цій частині погоджується з аргументами касаційної скарги щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції стосовно відсутності поважних причин поновлення пропущеного процесуального строку на подання до суду відповідних доказів.

26. Відповідно до частини першої та сьомої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

27. Суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині ухвали керувався нормою частини першої статті 119 ГПК України та зазначив, що "посилання на ознайомлення із текстом постанови лише 30.05.2022 не підтверджує факт отримання копії постанови відповідачем 30.05.2022 та не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку для подання доказів", але в резолютивній частині не зробив висновок про відмову у поновленні процесуального строку, що є порушенням частини сьомої цієї статті, відповідно до якої вирішення клопотання про поновлення (продовження) пропущеного процесуального строку на подачу доказів мало бути оформлено ухвалою у формі окремого процесуального документа.

28. ГПК України не містить вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

29. У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

30. Відповідно до статті 285 ГПК України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

31. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частин п`ятої, десятої та одинадцятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

32. Верховний Суд, надаючи оцінку щодо належності повідомлення сторони про отримання судового рішення електронною поштою, вказував, що факт отримання копії рішення суду засобами електронної пошти не тягне за собою правових наслідків, передбачених статтею 242 ГПК України (пункт 41 постанови Верховного Суду від 02 серпня 2021 року № 914/1191/20).

33. Відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

34. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - "ЄСІТС"). У газеті "Голос України" від 04 вересня 2021 року N 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв`язку.

35. Отже, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

36. Перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норми частини першої статті 119 ГПК України, Верховний Суд виходить з того, що: 1) справа розглядалась без повідомлення (виклику) учасників справи; 2) судове рішення не надсилалось в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; 3) відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на неофіційну електронну адресу представника не вважається днем вручення судового рішення; 4) запроваджений у державі воєнний стан з 24.02.2022 та пов`язані з цим обмеження, зокрема, обмежений доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень до 20.06.2022, з якого сторона могла б довідатись про постанову суду апеляційної інстанції від 27.04.2022 та вчасно відреагувати, подавши необхідні докази; 5) незначний пропуск строку для подання доказів - десять днів (постанову від 27.04.2022 надіслано стороні 16.05.2022, а заява подана 01.06.2022).

37. Наведене є достатньою підставою для визнання причин пропуску строку подання доказів поважними, тому оскаржувана ухвала у частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду заяви в цій частині.

38. Аргументи скаржника щодо порушення положень Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження є безпідставними, оскільки, по-перше, цей регламент не застосовувався у господарських судах; по-друге: згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 26.10.2021 № 362 у зв`язку з набранням чинності Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, наказ від 07.11.2016 № 227 "Про затвердження Тимчасового регламенту надсилання судом електронних документів учасникам судового процесу, кримінального провадження" визнано таким, що втратив чинність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал, суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції (частини третя, четверта статті 304 ГПК України).

40. Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

41. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

42. Беручи до уваги наведені вище висновки та межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими. Тому її слід задовольнити частково: скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, заява в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. У задоволенні заяви в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід відмовити, оскільки суд апеляційної інстанції правильно встановив, що відповідач не робив заяву про те, що докази розміру судових витрат у суді апеляційної інстанції будуть надані після ухвалення судового рішення, але неправильно визначив правові наслідки такого порушення.

Розподіл судових витрат

43. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не вирішується.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304 пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Катрюк" задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 911/2130/21 скасувати.

3. Заяву Приватного підприємства "Катрюк" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

4. У задоволенні заяви Приватного підприємства "Катрюк" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко