ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 904/8832/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: Рукавішніков К.Р.,

відповідача-1: Максименко С.М.,

відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019

(головуючий - Дармін М.О., судді Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2019

(суддя Манько Г.В.)

у справі №904/8832/17

за позовом Фізичної особи - підприємця Нечай Оксани Юріївни

до 1) Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, 2) Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради,

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа - підприємець Нечай Оксана Юріївна (далі - Позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - Відповідач-1) про стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача 2918109,00 збитків.

2. Позов мотивований посиланням на обставини заподіяння Позивачеві шкоди внаслідок здійснення демонтажу належних йому рекламних конструкцій на підставі рішень Відповідача-1, які у подальшому визнані недійсними.

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017 до участі в розгляді справи у якості відповідача залучено Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради (далі - Відповідач-2).

Рух справи

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2018, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2019, позов до Відповідача-1 задоволений, у позовних вимогах до Відповідача-2 відмовлено.

5. Постановою Верховного Суду від 07.05.2019 рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції скасовані, справа на правлена на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2019 позов до Відповідача-1 задоволений, у позовних вимогах до Відповідача-2 відмовлено.

7. Рішення мотивоване тим, що на підставі протиправних рішень Відповідача-1 із законного володіння Позивача вилучено та не повернуто належне йому майно, чим Позивачу завдані збитки, загальна сума яких визначена у висновку експертизи. За висновком суду, заподіяна Позивачу шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з рішеннями, прийнятими Відповідачем-1 як органом місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень.

8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

9. Постанова мотивована встановленням факту протиправної поведінки Відповідача-1 як органу місцевого самоврядування через прийняття ним протиправних рішень, наявності причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям зазначених рішень та вилученням із законного володіння Позивача належного йому майна, а також факту заподіяння у зв`язку з цим Позивачеві збитків у розмірі 1839379,73 грн вартості неповернутого Позивачеві майна та 1428000,00 грн неотриманого доходу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

10. Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

11. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення за результатами нового розгляду припустився тих же порушень процесуальних норм, які стали причиною для скасування Верховним Судом попередніх рішень у справі, а суд апеляційної інстанції з`ясував обставини, які мають значення для справи, але його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного тлумачення закону.

12. Відповідач-1 вважає, що причинний зв`язок між його неправомірними рішеннями та заподіяною Позивачу шкодою не доведений належними доказами, адже зазначені рішення не передбачають знищення чи руйнування рекламних конструкцій, а лише зобов`язують Відповідача-2 демонтувати їх та транспортувати до місця зберігання.

13. Відповідач-1 посилається на те, що Позивач не надав доказів наявності причинного зв`язку між рішеннями Відповідача-1 та неповерненням Відповідачем-2 Позивачеві належних йому рекламних конструкцій, а також звернення його до Відповідача-1 щодо повернення зазначених рекламних конструкцій.

14. Крім того, Відповідач-1 зазначає про недоведеність Позивачем спірної суми збитків.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи виконали вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.05.2019, дослідили наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, визначили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, надали належну оцінку доказам та зробили на їх підставі обґрунтовані висновки, правильно застосували норми матеріального та процесуального права і прийняли законні рішення.

17. Відповідач-2 відзив на касаційну скаргу в установлений Судом термін не надав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18. Позивач на підставі рішень Відповідача-1 від 28.11.2012 №1557 і від 23.04.2013 №174 отримав ряд дозволів на розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську від 28.11.2012 строком дії до 28.11.2017.

19. Між Позивачем та Відповідачем-2 укладений договір №1978 від 28.11.2012 "Про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів", за умовами пункту 1.1 якого Відповідач-2 надав Позивачу в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

20. Також Позивач (замовник) уклав з фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) договори на виконання робіт від 03.12.2012 №03/12-12 і від 26.04.2013 №26/04-13, за умовами яких виконавець зобов`язався за завданням замовника виконати роботи з виготовлення, монтажу, установки рекламних конструкцій типу "конвексборд" на електроопорах в місті Дніпропетровську за адресами, вказаними в Додатках 1 до договорів (85 рекламних конструкцій згідно з додатком 1 до договору №03/12-12 та 36 рекламних конструкцій згідно з додатком 1 до договору №26/04-13), а Замовник зобов`язався прийняти ці роботи.

21. Технічні характеристики рекламних конструкцій типу "конвексборд", а також вартість робіт з їх виготовлення, монтажу та транспортування, сторони визначили у Додатках 2 до договорів від 03.12.2012 №03/12012 та від 26.04.2013 №26/04-13.

22. Роботи за договорами від 03.12.2012 №03/12012 та від 26.04.2013 №26/04-13 виконані в повному обсязі, про що свідчать підписані між замовником та виконавцем акти приймання-передачі виконаних робіт від 25.12.2012 та від 08.05.2013.

23. Позивач здійснив оплату за договорами від 03.12.2012 №03/12012 та від 26.04.2013 №26/04-13 на підставі видатково-касових ордерів: від 05.12.2012 на суму 100000,00, від 27.12.2012 на суму 358265,00 грн., від 28.04.2013 на суму 50000,00 грн., від 12.05.2013 на суму 144088,00 грн.

24. Отже, внаслідок виконання робіт на підставі договорів від 03.12.2012 №03/12-12 та від 26.04.2013 №26/04-13 Позивач набув у власність 121 рекламну конструкцію типу "конвексборд".

25. Відповідач-1 прийняв рішення від 17.09.2014 №546 "Про затвердження схеми розташування рекламних засобів на опорах по проспекту Гагаріна та демонтаж рекламних засобів" (далі - Рішення №546) та від 09.10.2014 №573 "Про демонтаж рекламних засобів, розташованих з порушенням Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровську" (далі - Рішення №573).

26. Рішенням №546 передбачено, що в разі непроведення демонтажу розповсюджувачами зовнішньої реклами у визначений термін недемонтовані рекламні засоби підлягають примусовому демонтажу на підставі цього рішення. Визначено Відповідачу-2 у разі невиконання демонтажу рекламних засобів розповсюджувачами зовнішньої реклами у визначений у цьому рішенні терміни здійснити примусовий демонтаж цих рекламних засобів власними силами або із залученням сторонніх організацій. До затвердженого Рішенням №546 переліку рекламних засобів (спеціальних конструкцій), що підлягають демонтажу, зокрема, входять належні Позивачу рекламні засоби. Пунктом 1 Рішення №573 вирішено Відповідачу-2 вжити заходів щодо демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій) згідно з переліком.

27. У жовтні 2014 року Відповідач-2 здійснив примусовий демонтаж належних Позивачу рекламних конструкцій згідно з актами примусового демонтажу рекламних засобів: від 08.10.2014 (12 рекламних конструкцій), від 09.10.2014 (1 рекламна конструкція), від 20.10.2014 (2 рекламні конструкції) на підставі Рішення №546 та від 20.10.2014 (13 рекламних конструкцій), від 21.10.2014 (11 рекламних конструкцій) та від 22.10.2014 (40 рекламних конструкцій) на підставі Рішення №573.

28. На час примусового демонтажу зазначені належні Позивачу рекламні конструкції використовувалися у відповідності до умов договорів про надання рекламних послуг, укладених Позивачем з іншими особами: №010813 з ОСОБА_9 .; №250614 з ОСОБА_10 .; №150914 з ОСОБА_4 ; №150914-1 з ОСОБА_5 ; №200914 з ОСОБА_6 ; №020604 з ОСОБА_7 ; №150814 з ОСОБА_8 ; № НОМЕР_1 з ТОВ "МЕДІА ПРОСТІР"; №260814 з ФОП Барановою О.Ю.; №160914 з ФОП Марченко К.С., №010914 з ФОП Заславським А.В., №010913 з ФОП Пінчук К.М.

29. У подальшому Рішення №546 визнано протиправним та скасовано постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.09.2015 у справі №760/858/15-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа Відділ з питань реклами Дніпропетровської міської ради, про визнання незаконними та скасування рішень, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 залишена без змін.

30. Рішення №573 також визнано протиправними та скасовано у частині рекламних засобів Позивача (пункти Переліку №№554-674) постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі №200/7345/15-а, якою скасована постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2016 та задоволені позовні вимоги Позивача до Відповідача-1 і Відповідача-2.

31. Позивач листами від 07.08.2017 та від 17.08.2017 звернувся до голови ліквідаційної комісії Відповідача-2 для надання доступу до демонтованих конструкцій. Відповідач-2 відмовив у наданні доступу експерту для проведення огляду з надуманих підстав.

32. Відповідач-1 не надав відомостей про те, де знаходяться демонтовані Відповідачем-2 належні Позивачу рекламні конструкції типу "конвексборд" у кількості 102 одиниці.

33. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи №143/144/145-18 за матеріалами справи №904/8832/13 ринкова вартість 102 рекламних конструкцій типу "конвексборд" (з технічними характеристиками, зазначеними у Додатку 2 до договору від 03.12.2012 №03/12-12 і Додатку 2 до договору від 26.04.2013 №26/04-13), що належали Позивачу та в подальшому були демонтовані згідно з актами від 08.10.2014, від 09.10.2014, від 20.10.2014 (два акти), від 21.10.2014 та від 22.10.2014 примусового демонтажу рекламних засобів, станом на момент їх установки становила 654399,36 грн., а станом на 1 серпня 2017 року (з урахуванням їх зносу та без урахування транспортних витрат) - 1879379,73 грн.

34. Розмір втраченої вигоди (неотриманих доходів) Позивача внаслідок демонтажу зазначених рекламних конструкцій Відповідачем-2 складає 1661200,00 грн, у тому числі за 2015 рік у розмірі 1428000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

35. За вимогами статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" у статтях 10, 11 передбачає, що ради як представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування, якими є, зокрема, виконавчі комітети, діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах визначених цим та іншими законами.

37. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

38. Водночас органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

39. У силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

40. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку (ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

41. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

42. За загальним правилом для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. Водночас згідно з положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, настає незалежно від вини цього органу.

43. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

44. За приписами статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

45. З огляду на положення наведених норм законодавства суд апеляційної інстанції слушно зазначив, що Відповідач-1 як один із органів місцевого самоврядування є суб`єктом відповідальності, передбаченим статтею 1173 Цивільного кодексу України. У зв`язку з цим, встановивши три необхідні елементи цивільного правопорушення, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для притягнення Відповідача-1 до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної Позивачеві внаслідок незаконних рішень.

46. При цьому суд правильно врахував встановлення факту неправомірної поведінки Відповідача-1 судовими рішеннями у справах №760/858/15-а та №3200/7345/15-а, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, щодо визнання протиправними Рішення №546 і Рішення №573.

47. Також суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння Позивачу шкоди через здійснення демонтажу належних йому рекламних конструкцій та їх неповернення, про наявність причинно-наслідкового зв`язку між зазначеною шкодою та протиправною поведінкою Відповідача-1.

48. Суд вважає безпідставними твердження Відповідача-1 про відсутність причинного зв`язку між рішеннями Відповідача-1 та неповерненням Відповідачем-2 Позивачеві належних йому рекламних конструкцій, адже з встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що демонтаж Відповідачем-2 відповідних рекламних конструкцій здійснений саме на виконання вказівок Рішення №546 і Рішення №573.

49. Разом з тим стосовно доводів Відповідача-1 про те, що Рішення №546 і Рішення №573 не передбачають знищення чи руйнування рекламних конструкцій, а лише зобов`язують Відповідача-2 демонтувати їх та транспортувати до місця зберігання, Суд враховує, що згідно з встановленими апеляційним господарським судом обставинами за зверненням Позивача йому відмовлено у наданні доступу до демонтованих конструкцій для проведення їх огляду, а впродовж розгляду цієї справи відповідачі не надали жодних відомостей щодо фактичного знаходження демонтованих конструкцій та можливості їх повернення (зокрема часткового) Позивачеві.

50. З викладеного вбачається, що саме внаслідок прийняття незаконних Рішення №546 і Рішення №573 відбулось втручання Відповідача-1 як органу місцевого самоврядування у мирне володіння Позивача належним йому майном, яке потягло за собою несприятливі наслідки у вигляді втрати відповідного майна, а також упущеної вигоди від використання цього майна у підприємницькій діяльності.

51. Дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції встановив розмір завданих Позивачеві збитків, у тому числі 1839379,73 грн реальних збитків та 1428000,00 грн упущеної вигоди, тому обґрунтовано стягнув їх з Відповідача-1 на користь Позивача у межах заявлених у справі позовних вимог.

52. Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи Відповідача-1 про те, що з огляду на умови договорів від 03.12.2012 №03/12012 та від 26.04.2013 №26/04-13 вартість встановлення Позивачем нових рекламних конструкцій типу "конвексборд" становить 652353,00 грн., адже вони не відповідають вимогам статті 1192 Цивільного кодексу України щодо визначення реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. До того ж наведені доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи.

53. З огляду на положення наведеної норми процесуального права Суд також відхиляє аргументи Відповідача-1 про відсутність упущеної вигоди, встановленої судом апеляційної інстанції на підставі дослідження, зокрема, умов договорів про надання рекламних послуг, укладених Позивачем з іншими особами. При цьому Суд враховує, що посилання Відповідача-1 на відсутність доказів, які б підтверджували реальне виконання сторонами вказаних договорів, отримання Позивачем грошових коштів, не відповідають змісту поняття "упущена вигода" як доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, але не одержала внаслідок порушення її цивільного права.

54. Крім того, Суд не приймає до уваги твердження Відповідача-1 про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення за результатами нового розгляду припустився тих же порушень процесуальних норм, які стали причиною для скасування Верховним Судом попередніх рішень у справі, адже рішення суду першої інстанції змінено апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат

56. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради відмовити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №904/8832/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді Н. Губенко

О. Мамалуй