Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 20.08.2018 року у справі №916/1538/16 Ухвала КГС ВП від 20.08.2018 року у справі №916/15...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

[herb.gif]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1538/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.

секретар судового засідання: Підгірська Г.О.,

за участю представників:

прокуратури - Попенко О.С.,

позивача - Антонєвський Ю.Ф.,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 (судді:

Бєляновський В.В., Величко Т.А., Поліщук Л.В.) і рішення Господарського суду Одеської області (суддя Щавинська Ю.М.) від 25.04.2018 у справі № 916/1538/16

за заявою Прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт"

до Кодимської міської ради Одеської області,

про визнання права власності, скасування рішення про віднесення до спільної власності територіальної громади спірного майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності і скасування рішення про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

1. Фабула справи

1.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (далі - ТОВ "Стандарт") право власності на нерухоме майно лазню площею 647,8 м2, розташовану за адресою:

Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 46, скасовано рішення сесії Кодимської міської ради від 30.04.2014 № 1147-VІ "Про перелік майна територіальної громади м. Кодими, управління яким здійснює Кодимська міська рада" про віднесення до спільної власності територіальної громади м. Кодими Одеської області приміщення міської лазні, розташованої за адресою: вул.

Шевченка, 44, м. Кодима Одеської області, визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 048843 від
31.10.2014 на "банний комплекс", розташований за адресою: Одеська область, м.

Кодима, вул. Шевченка, 44, скасовано рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 31.10.2014 щодо реєстрації за територіальною громадою м.

Кодима права власності на "банний комплекс", розташований за адресою: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Шевченка, 44.

1.2. У березні 2018 року прокурор Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 у цій справі за нововиявленими обставинами на підставі статей 320, 321, 322 Господарського процесуального кодексу України.

Заяву обґрунтовано тим, що судове рішення прийнято на підставі підроблених документів - рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради від 22.12.2006 № 148 "Про визнання та оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в м. Кодима" та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.04.2007 серії ЯЯЯ № 723658, що встановлено в ході досудового розслідування та убачається зі змісту ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 13.02.2018.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018, задоволено заяву прокурора Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 скасовано, у задоволенні позову ТОВ "Стандарт" відмовлено.

Судові рішення аргументовано тим, що задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суд установив, що позивач добросовісно набув право власності на спірне майно згідно зі свідоцтвом про право власності від 06.04.2007 серії ЯЯЯ № 723658, виданим виконкомом Кодимської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради від 22.12.2006 № 148. Проте прокурором до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами додано ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 13.02.2018 у справі № 503/214/18, якою, зокрема установлено факт підробки рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради від 22.12.2006 № 148 "Про визнання та оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в м. Кодима".

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Стандарт" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким рішення Господарського суду Одеської області від
25.08.2016 у цій справі залишити в силі, наголошуючи на залишенні судами поза увагою відсутності підстав для вступу прокурора у справу на стадії перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, а також про недоведення прокурором наявності підстав для представництва у цій справі та належного повідомлення про таке представництво.

Крім того скаржник зауважував, що рішення міської ради від 22.12.2006 № 148 та свідоцтво про право власності є чинними і матеріали справи доказів зворотного не містять.

3.2. Кодимська міська рада у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Стандарт" просить її задовольнити, наголошуючи на відсутності підстав для задоволення заяви прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки Кодимська міська рада під час первісного розгляду справи не заперечувала проти задоволення позову ТОВ "Стандарт", визнаючи право власності товариства на спірне майно.

Кодимська міська рада звернула увагу на те, що прокурор у порушення частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не повідомив відповідного суб'єкта владних повноважень - у цьому випадку Кодимську міську раду про представництво у цій справі та подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, Кодимська міська рада у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи правомірними вимоги ТОВ "Стандарт", акцентувала, що згідно з інвентаризаційною карткою основних засобів Кодимської міської ради станом на час реєстрації спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у тому числі приміщення лазні, це майно не перебувало на балансі Кодимської міської ради як комунальне майно.

3.3. Заступник прокурора Одеської області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі - без змін, вважаючи позицію скаржника необґрунтованою та зазначаючи про доведення прокурором як наявності нововиявлених обставин у цій справі, так і наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі міської ради.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. За змістом частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

4.3. Суди попередніх інстанцій задовольняючи заяву прокурора про перегляд рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами установили, що ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 13.02.2018 у справі № 503/214/18 звільнено Ларійчук А.М. від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, на підставі частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160320000393 від 19.06.2015, закрито.

4.4. На підставі пункту 2 частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви прокурора про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 у цій справі з огляду на те, що ухвала Кодимського районного суду Одеської області від 13.02.2018 у справі № 503/214/18, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені судом обставини повторного доказування не потребують, а тому суд задовольняючи заяву прокурора ухвалу у справі № 503/214/18 врахував як обов'язкову.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з
15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України та статтею 1 передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України "Про прокуратуру", здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

5.2. З аналізу частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" убачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 924/1237/17 і № 822/1169/17.

5.3. За змістом частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

5.4. На підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 № 2147-VIII (набрав чинності 15.12.2017) Кодексу адміністративного судочинства Українии викладено в новій редакції, в тому числі й Господарський процесуальний кодекс України.

5.5. Однак якщо в новому законі відсутнє положення про визнання пріоритетності раніше прийнятого закону, то підлягають застосуванню положення пізніше прийнятого закону виходячи із визначенням темпоральної (часової) колізії. Отже за відсутності у Господарському процесуальному кодексі України (у редакції, чинній з 15.12.2017) визнання пріоритетності положень Закону України "Про прокуратуру" (чинний з 15.07.2015) застосуванню підлягають норми Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Так, відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діяла на час звернення прокурора з заявою про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

5.7. Водночас за змістом пункту 2 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пункту 2 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав (набрала) законної сили.

5.8. Згідно з частиною 2 статті 325 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за правилами, встановленими частиною 2 статті 325 Господарського процесуального кодексу України для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

5.9. Отже зі змісту зазначених норм убачається, що заяву про перегляд судового рішення, зокрема з підстав встановлення вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факту надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі, може бути подано учасником справи.

5.10. У свою чергу статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статтею 45 Господарського процесуального кодексу України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

5.11. Як убачається з матеріалів справи предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Стандарт" до Кодимської міської ради про визнання права власності і скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, прийняттям яких Кодимською міською радою оспорюється право власності ТОВ "Стандарт" на спірне нерухоме майно.

При цьому, як було установлено Господарським судом Одеської області та зазначено у рішенні від 25.08.2016, Кодимською міською радою повністю визнано позовні вимоги з посиланням, зокрема, на правомірність набуття ТОВ "Стандарт" права власності на спірне нерухоме майно.

Натомість прокурор у справі під час розгляду Господарським судом Одеської області і винесення рішення від 25.08.2016 у справу не вступав, учасником справи не був.

5.12. Отже сторонами у цій справі на час звернення прокурора заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами були ТОВ "Стандарт" - позивач і Кодимська міська рада - відповідач.

5.13. Ураховуючи викладене, оскільки прокурор не є учасником цієї справи і відповідно до положень процесуального законодавства не має особливого статусу і не наділений повноваженнями, зокрема, щодо звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення у порядку іншому, ніж передбачений статтею 321 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів про наявність правових підстав для задоволення заяви прокурора про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 за нововиявленими обставинами є передчасними та такими, що не узгоджуються із положеннями чинного процесуального законодавства.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом статтею 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

6.3. За змістом статті 325 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за правилами, встановленими статті 325 Господарського процесуального кодексу України для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі (пункт 1 частини 3 цієї норми).

6.4. Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення не відповідають нормам процесуального права, що свідчить про наявність підстав для їх скасування, відмови у задоволенні заяви прокурора Одеської області про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 у справі № 916/1538/16 та залишення цього рішення суду від без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі № 916/1538/16 скасувати, рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 залишити без змін.

3. У задоволенні заяви прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2016 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст