ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №820/5348/17

адміністративне провадження №К/9901/51325/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г. від 13 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області; відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області, викладену у листі від 06 листопада 2017 року № М-29680/0/6-24418/0/21-17, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно незаконно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки відмова не відповідає вимогам статті 123 Земельного кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відмова ГУ Держгеокадастру у Харківській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність є обґрунтованою та такою, що прийнята у відповідності зі статтею 123 Земельного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасовано та винесено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУ Держгеокадастру у Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд дійшов до необґрунтованого висновку про те, що відмова ГУ Держгеокадастру у Харківській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неправомірною, оскільки підстава такої відмови, що вказана у листі від 06 листопада 2017 року № М-29680/0/6-24418/0/21-17, узгоджується з положеннями частини дев'ятої та десятої статті 118, частини тринадцятої статті 123 Земельного кодексу України.

Від ОСОБА_2 відзиву на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність.

Листом від 05 травня 2017 року № М-10982/0/6-9977/0/21-17 ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомлено позивача, зокрема, що Головним управлінням, в межах компетенції, перевірено проект землеустрою позивача щодо відведення земельної ділянки на відповідність вимогам чинного законодавства. Перевіркою встановлено, що зазначена документація із землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає доопрацюванню.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 встановило, що відповідно до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників наказом Держгеокадастру від 11 листопада 2016 року № 304 анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 000459 від 18 січня 2013 року, який здійснював розроблення проекту землеустрою.

ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області листом від 05 травня 2017 року № М-10982/0/6-9977/0/21-17 у затвердженні проекту землеустрою на цій підставі та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути її заяву.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі № 820/1993/17, яке набуло законної сили 13 вересня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року по справі № 820/1993/17 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.

Листом від 06 листопада 2017 року № М-29680/0/6-24418/0/21-17 позивача повідомлено, що згідно з доданим до заяви витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, а також проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вказана земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 29 травня 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, щодо якого прийнято висновок про погодження проекту землеустрою від 28 березня 2013 року № 63. Наказом відділу Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області від 27 лютого 2014 року № 9 названий вище висновок було скасовано у зв'язку із допущеними помилками в проектах землеустрою, а саме його невідповідності вимогам Закону України «Про землеустрій». Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстрована в Державному земельному кадастрі з помилками. Новий висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий Відділом Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області № 1-196(Ф) 03 серпня 2015 року, яким погоджено проект землеустрою.

Крім того, у листі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 листопада 2017 року № М-29680/0/6-24418/0/21-17 вказується на те, що перелік обмежень земельної ділянки не відповідає Типовому переліку обмежень, визначеному у додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (зокрема, відсутня інформація щодо обмежень у використанні земельною ділянкою за кодами 05.06, 10, 10.1-10.7; далі - Порядок № 1051).

Вважаючи відмову з цих підстав протиправною, ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення апеляційного суду відповідає, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно з положеннями частин дев'ятої-одинадцятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому, стаття 123 Земельного кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто, поданий проект за змістом, формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 24 квітня 2012 року № 220.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до повноти структурних елементів проекту землеустрою, поданого ОСОБА_2 для затвердження, ГУ Держгеокадастру у Харківській області зауважень не має. При цьому, зауваження, висловлені у листі від 06 листопада 2017 року № М-29680/0/6-24418/0/21-17, стосуються таких його складових, як матеріали погодження проекту землеустрою та переліку обмежень у використанні земельних ділянок.

Так, стосовно першого зауваження, суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області в оскаржуваному листі вказав, що у зв'язку з тим, що наказом відділу Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області від 27 лютого 2014 року № 9 скасовано висновок про погодження проекту землеустрою від 28 березня 2013 року № 63, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєстрована в Державному земельному кадастрі з помилками.

Перевіряючи дану обставину, суд апеляційної інстанції встановив, що 03 серпня 2015 року Відділом Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області видано новий висновок № 1-196(Ф), яким проект землеустрою погоджено. Даний висновок не був скасований та не визнаний нечинним, термін його дії встановлено на три роки з дати видання, тобто до 03 серпня 2018 року. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, на момент звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою висновок про погодження проекту землеустрою був чинним.

Крім того, колегія суддів враховує, що апеляційний суд встановив, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не уточнено, у чому полягає порушення порядку реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, а зі змісту наказу відділу Держземагенства у Барвінківському районі Харківської області від 27 лютого 2014 року № 9 про скасування висновку про погодження проекту землеустрою від 28 березня 2013 року № 63, цього не вбачається.

Стосовно посилання ГУ Держгеокадастру у Харківській області на те, що перелік обмежень земельної ділянки не відповідає Типовому переліку обмежень, визначеному у додатку 6 до Порядку № 1051 (зокрема, відсутня інформація щодо обмежень у використанні земельною ділянкою за кодами 05.06, 10, 10.1-10.7), колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, проект землеустрою був розроблений у 2013 році. Чинна на цей час редакція додатку 6 до Порядку № 1051 не включала до переліку обмежень земельних ділянок вказані відповідачем ділянки з кодами 05.06, 10, 10.1-10.7.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 23 листопада 2016 року № 1058 (далі - постанова № 1058) було доповнено додаток 6 до Порядку № 1051 зазначеними вище видами земельних ділянок, щодо яких мають бути встановлені наявність або відсутність обмежень.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), шо узгоджується з принципом правої визначеності. Тобто у спірних правовідносинах розроблення проекту землеустрою мало місце у 2013 році, відтак, даний проект має відповідати нормам, чинним станом на цей період.

Оскільки у постанові № 1058 не містяться норми, які вказують на обов'язковість застосування положень цієї постанови до правовідносин, що виникли до внесення відповідних змін, така підстава відмови ГУ Держгеокадастру у Харківській області у затвердженні проекту землеустрою, як невідповідність переліку обмежень земельної ділянки Типовому переліку обмежень, визначеному у додатку 6 до Порядку № 1051 (із внесеними у 2016 році змінами), правильно відхилена апеляційним судом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішенні апеляційного суду повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.М. Гімон

Н.В. Коваленко