Думку дитини потрібно з’ясовувати в будь-якому віці, якщо вона здатна її висловити – суддя КЦС ВС Ольга Ступак

На цьому наголосила суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак під час заходу Комітету Асоціації праників України з цивільного, сімейного та спадкового права на тему «Думка дитини при розгляді спорів про визначення місця проживання дітей».

Відповідно до українського законодавства під час розгляду справ, котрі стосуються визначення місця проживання дитини, її думку слід ураховувати, якщо дитина досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити. Зазвичай це вік з 10 років, але Ольга Ступак акцентувала, що не може бути шаблонного підходу до розгляду справи за участю дітей: у кожному конкретному випадку суд має підходити розумно та брати до уваги особливості розвитку кожної дитини.

Аналізуйте судовий акт: При відібранні дитини, якщо вона не може бути передана другому з батьків, переважне право мають, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі, мачуха, вітчим, а якщо ні - тоді вже дитина передається органу опіки та піклування. (ВС КЦС справа №308/12188/18 від 03.05.2022 р.)

«Визначений законодавцем вік 10 років умовний, адже надважливим під час розв’язання цього питання є здатність дитини чітко висловити свою думку. Якщо вона здатна це зробити, то необхідно враховувати її бажання навіть тоді, коли дитина не досягла вказаного віку», – пояснила суддя. Вона також звернула увагу на те, за яких обставин та де саме буде проводитися опитування дитини. Наприклад, задля належного захисту інтересів дитини в залі суду має обов’язково перебувати представник органу опіки та піклування та, за можливості, психолог, який зможе оцінити емоційний стан дитини. Присутність батьків у цей же момент у залі судових засідань небажана, бо може впливати на висловлення дитини, а отже й на її мотиви.

Ольга Ступак зауважила, що будь-яке судове засідання – це стресова ситуація для дитини, адже є велика кількість факторів, які в сукупності можуть негативно впливати на дитячу психіку чи навіть травмувати її. Тому варто використовувати будь-які можливості задля того, щоб вирішувати питання щодо визначення місця проживання дитини мирним шляхом – врегулюванням спору за участю судді чи медіацією. Якщо ж домовитися не вдалося, варто, якщо є така змога, подавати до суду всі наявні докази, які підтвердять думку дитини. Це може стати альтернативою для опитування її в судовому засіданні.

Однією з проблем є і те, що в Україні поки недостатньо суддів, які спеціалізуються на розгляді цієї категорії справ та мають необхідні навички для належного опитування дитини. Однак попри певні складнощі в країні дедалі частіше під час розглядів спорів про визначення місця проживання дітей заслуховують думку дитини і молодше 10 років, якщо вона вже здатна її висловити.

Жваве обговорення викликало питання щодо застосування під час розгляду справ про встановлення способів участі у вихованні дитини заходів для збереження сімейних зав’язків на час розгляду справи, а саме – тимчасового графіка.

Окремо проаналізували й випадки зловживання позовами про проживання дитини з одним із батьків в умовах воєнного стану. Частішими стали звернення до суду з такими вимогами, кінцева мета яких – отримати можливість легального виїзду за кордон чоловіків, тобто є пряме маніпулювання та використання суду для отримання рішення не задля захисту інтересів дитини. У таких штучно створених спорах відповідачі (матері) визнають позови. Навіть за таких обставин суд зобов’язаний установити, чи є обґрунтованими вимоги, тобто чи є порушене право, чи підлягає воно захисту в обраний спосіб, чи не порушує визнання позову права та інтереси інших осіб. Тільки за наявності законних підстав у разі визнання позову суд може ухвалити рішення про задоволення позову.

З уведенням в Україні воєнного стану суди зіткнулися зі ще однією проблемою – як заслухати думку дитини, коли доводиться робити це віддалено, а отже немає можливості проконтролювати дотримання всіх вимог щодо цієї процедури. Ольга Ступак розповіла про методи, які використовують національні суди для того, щоб провести опитування за всіма правилами навіть тоді, коли дитина перебуває за межами України. Це важливо робити, адже дитина в будь-якому віці може бути емоційно залежною від батьків чи інших родичів і їхня присутність може впливати на висловлювання нею думки.

Оцінити об’єктивність слів дитини за будь-яких обставин може допомогти висновок психолога чи судова експертиза. Крім того, обов’язковим у цій категорії справ є надання висновку органу опіки та піклування щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Втім, суд може не погодитися з висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

В межах заходу Ольга Ступак розповіла про те, як розглядають спори щодо визначення місця проживання дитини в касаційній інстанції, та навела кілька прикладів із судової практики. Згадала спікерка і про огляди актуальної судової практики КЦС ВС щодо:

• вирішення спорів про участь у вихованні дитини;
• визначення місця проживання дитини та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (рішення за період із 2018 року по липень 2022 року);
• позбавлення / поновлення батьківських прав, оспорювання батьківства.

У заході також узяли участь голова Комітету з цивільного, сімейного та спадкового права АПУ, старша юристка AGA Partners Олена Сібірцева і член Ради Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права, старший юрист юридичної фірми «Астерс», адвокат Юрій Некляєв.

Джерело: Верховний Суд